- Укр
- Англ
Ратниченко Владислав Вікторович (Радик)
22 жовтня 2002 – 11 серпня 2022Донецька обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ратниченко Владислав Вікторович народився 22 жовтня 2002 р. у м. Горлівка на Донеччині. У 2014 р. переїхав на Шумщину, а згодом — у м. Ланівці Тернопільської області. Навчався у Коропецькому обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. Був студентом юридичного факультету Західноукраїнського національного університету. З перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 р. брав участь в обороні Києва, Харкова, Сум, Донецької та Луганської областей. Обіймав посаду старшого навідника відділення гранатометного взводу механізованого батальйону однієї з військових частин. Загинув 11 серпня 2022 р. під час мінометного обстрілу. Похований у м. Тернопіль.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Владислав Ратниченко, позивний Радик, загинув 11 серпня 2022 року в районі села Малинівка, що на Донеччині. Прикриваючи наступ підрозділу, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Воїну назавжди 19. Владислав народився в місті Горлівка Донецької області. В юнацькі роки переїхав з родиною на Тернопільщину. Закінчив Коропецький обласний ліцей з підвищеною військово-спортивною підготовкою. Згодом вступив до Західноукраїнського національного університету, де навчався за спеціальністю «Правоохоронна діяльність». Мріяв вступити у військову академію та будувати кар'єру в армії. Певний час працював у ТОВ» «Роял-Контракт» в Тернополі. З 2020 року проходив строкову службу в Окремій президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького. У квітні 2022 року підписав контракт та залишився у своєму підрозділі. Згодом вирушив на фронт захищати Україну від окупантів. Воював на посаді старшого навідника відділення гранатометного взводу. За служби Владислава нагородили відзнакою МОУ «За зразкову службу» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «Достойний син батьків, гідний син Батьківщини. Пишаємося його відповідальністю та вірністю присязі народу України. Вболівав за долю України. Владислав змалечку знав, що він – миротворець!» – сказали його батьки Еліна Іванівна та Віктор Володимирович. Поховали молодого захисника на Пантеоні героїв Микулинецького кладовища в Тернополі. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя». У Героя залишилися батьки і сестри.Платформа пам'яті 'Меморіал'