- Укр
- Англ
Стасів Владислав Володимирович (Динамо)
29 листопада 1999 – 21 вересня 2022Львівська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Стасів Владислав Володимирович (позивний Динамо) народився 29 листопада 1999 р. у м. Стрий Львівської області. Навчався у місцевих школах № 11 і № 3 ім. І. Франка. Продовжив здобувати освіту в Івано-Франківському НТУ нафти і газу за спеціальністю «Туризм». Обожнював музику, зокрема захоплювався фрістайлом. Змалку займався і цікавився футболом. Був фанатом київського футбольного клубу «Динамо», тому й у війську вибрав собі однойменний позивний. У перші дні повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України від окупантів. Служив у лавах 65-го окремого батальйону 103-ї окремої бригади територіальної оборони. Обіймав посаду навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. Разом із побратимами боронив північ Полтавщини, з березня 2022 р. брав участь у бойових діях на Сумщині, Харківщині та Донеччині. Загинув 21 вересня 2022 р. у бою від ворожої кулі снайпера, звільняючи с. Ямпіль Донецької області. Прощання з воїном відбулося 25 вересня 2022 р. у рідному місті. Похований на алеї Слави Стрийського кладовища.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Владислав Стасів загинув 21 вересня 2022 року в бою за селище Ямпіль на Донеччині. Куля ворожого снайпера обірвала життя 22-річного воїна. Владислав народився у місті Стрий Львівської області. Навчався у місцевій школі №3. Згодом вступив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на спеціальність «Туризм». Обожнював музику, зокрема, захоплювався фрістайлом. Писав вірші. Любив гори і тварин. Окреме велике значення у його житті відігравав футбол, хлопець був фанатом київського футбольного клубу «Динамо», тому у війську обрав собі однойменний позивний. Під час повномасштабного російського вторгнення Владислав приєднався до 103-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. Разом із побратимами захищав Сумщину, Харківщину і Донеччину. Посмертно солдат Стасів нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Влад – найвідважніша, найпринциповіша, наймужніша людина, яку я знаю. Мій коханий – істинний Герой, Воїн і ревний борець за справедливість. Він не мав військового досвіду, але це не завадило йому, як палкому націоналісту і патріоту України, з початком повномасштабного вторгнення добровольцем піти захищати Батьківщину, й у короткий термін опанувати військову справу. Влад завжди фонтанував позитивною енергією і харизмою. Всі випробування проходив з гумором і зі своєю неймовірною та чарівною усмішкою на обличчі. Як би і морально, і фізично важко не було, він ніколи ні на що не скаржився, казав, що все добре, і усміхався. Влад і зараз усміхається, я впевнена», – розповіла кохана дівчина воїна. «Спочивай з миром, Динамо! Гордий тим, що служив з тобою!» – написав побратим. Поховали Героя на Алеї Слави у рідному місті. Не дочекалися свого захисника з війни батьки Наталія і Володимир, брати Любомир і Степан, кохана Ангеліна.Платформа пам'яті 'Меморіал'