Воронін Владислав Валерійович (Woodstock)

Старший лейтенант Владислав Воронін (позивний Вудсток) загинув 29 листопада 2023 р. у с. Степове Донецької області. Він командував групою бійців, стримуючи прорив ворога біля цього населеного пункту, та дістав мінно-вибухову травму, несумісну з життям. Владиславові було 28 років. Він народився і жив у м. Дніпро. Із дитинства був активним, мав багато захоплень, зокрема займався рукопашним боєм, вільною боротьбою, боксом. Неодноразово ставав призером змагань, чемпіоном області. Здобув 1-й розряд із боксу. Також любив малювати і декілька років навчався в художній школі. Окрім цього, грав на гітарі, був барабанщиком у місцевому музичному гурті. Проте найбільше йому до вподоби була гра на джембе. Під час навчання у школі № 1 хлопець створив шкільне телебачення і був його керівником до випуску. Після закінчення школи вступив до Університету імені Альфреда Нобеля, де у 2018 р. отримав диплом із відзнакою за спеціальністю «Право». Саме тут познайомився зі своїм найкращим другом Андрієм Гусаком (позивний Лицар). Із 1-го курсу університету хлопці завжди були разом — навчались, відпочивали, працювали, а згодом разом боронили Україну. Уже під час навчання Владислав розпочав юридичну практику, влаштувавшись на роботу в фірму «Fargo». Згодом став помічником голови Ради адвокатів Дніпропетровської області. Після університету викладав студентам. У 2020 р. став адвокатом. Провадив незалежну адвокатську практику та був адвокатом у бюро Станіслава Казанцева «Justice». Під час повномасштабної війни Владислав захищав Батьківщину у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Був заступником командира 1-ї механізованої роти з морально-психологічного забезпечення, а на момент загибелі виконував обов'язки командира роти. За участь у боях за визволення с. Роботине 16 жовтня 2023 р. був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Із жовтня 2023 р. брав участь у стрілецьких боях, які вела його рота на Авдіївському напрямку, за що отримав медаль «За мужність у бою». «У жовтні 2023 р. бригаду перевели на Авдіївський напрямок, де воїни стали на захист Красногорівки, Степового, Бердичів. У цих пекельних боях багато побратимів Влада були поранені або загинули. В одному з таких боїв командир 1-ї механізованої роти дістав важке поранення, Владислав залишився єдиним офіцером роти. Він прийняв надскладне рішення — взяти командування ротою на себе як тимчасовий виконувач обов'язків командира. Побратими йшли за ним на позиції та в бій, бо він був надійним і самовідданим командиром. Не боявся проявляти ініціативу на полі бою і брати відповідальність за життя своїх бійців», — розповіла дружина Вікторія. Поховали бійця на Новоключківському кладовищі у Дніпрі. Вдома його чекали батьки, брат, дідусь та дружина. 24 березня 2024 р. відбувся чемпіонат України з Workout, присвячений полеглим воїнам Владиславу Вороніну та Андрієві Гусаку. Через місяць, до дня народження захисника, провели вечір пам'яті, під час якого презентували пісню-присвяту «Вудсток назавжди» (автор — Павло Прижегодський). Кафедра права, де навчався Владислав, видала збірник тез із наукової конференції на тему євроінтеграції, присвятивши його Владиславу Вороніну та Андрієві Гусаку.