Босик Володимир Адамович

Молодший сержант Володимир Босик загинув 17 січня 2024 р. біля с. Роботине Запорізької області. Під час виконання бойового завдання дістав смертельні травми. Через місяць, 11 лютого, захиснику виповнилося би 48 років. Володимир народився у с. Новаки Рівненської області. Зростав у родині, де було 6 дітей. Мама померла рано, тож вихованням дітей займався батько. Володимир навчався у Новаківській та Озерській школах. Потім здобув фах електрогазозварника в Рівненському текстильному технікумі. У цивільному житті працював на будівництві. У вільний час любив рибалити. У квітні 2023 р. чоловіка мобілізували до Збройних сил України. Після проходження навчання вирушив боронити Запорізький напрямок. Обіймав посаду старшого сапера у 117-й окремій механізованій бригаді. «Герої йдуть, щоб жити У пам'яті людей, у їх серцях. І подвиг його важко оцінити, Віддав він найдорожче — це життя! За небо мирне бився, За свободу, за синів та за батьків, За дім свій, за честь свого роду І помирати зовсім не хотів... Героям вічна Шана, Честь і Слава! За те, щоб жити — жертвують життям. З Небес за нами вже спостерігають, На жаль, немає звідти вороття. Але вони зірками нам всім світять, Дорогу в краще наше майбуття освітлюють, Зробивши все можливе, щоб було взагалі ЖИТТЯ! Звалив на спину дуже важку ношу, Обов'язок свій виконав сповна. Свою частинку вклав він в Перемогу. Будь проклята загарбницька війна! Слава нашому Герою! Вічна йому пам'ять!» — написала дружина брата Ірина. Поховали захисника в рідному селі. У Володимира залишилися батько, брати, сестри та двоє синів.