Беляк Володимир Григорович

Матрос Володимир Беляк (позивний Атос) загинув 2 травня 2024 р. поблизу с. Львове на Херсонщині. Під час виконання бойового завдання дістав смертельні поранення внаслідок ворожої атаки FPV-дронами. Захиснику тепер назавжди 44 роки. Володимир народився у с. Топорище Житомирської області. Після одруження, з 2008 р., жив із сім'єю у с-щі Немішаєве на Київщині. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка та здобув ступінь магістра з геології. Проте все життя працював у сфері ІТ-інженерії. Захоплювався комп'ютерами і всім, що з ними пов'язане. Під час повномасштабного вторгнення чоловік захищав Батьківщину у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ. Обіймав посаду оператора радіолокаційної станції батареї управління та артилерійської розвідки. Отримав відзнаки «Учасник бойових дій» та «За взірцеву службу». «Володимир був найкращим чоловіком і батьком, про якого можна лише мріяти. Його любов до родини була безмежною, а турбота і підтримка — незмінними. Він умів дарувати тепло і радість навіть у найважчі часи. Його відданість рідним, вірність друзям і доброзичливість до колег зробили його улюбленим і шанованим серед усіх, хто мав щастя його знати. Його втрата — це незагоєна рана для сім'ї, яка втратила не лише найкращого чоловіка й батька, а й людину, яка жила своїм покликанням, завжди чесно і віддано працюючи на благо інших. Він назавжди залишиться в наших серцях, і світло його душі продовжуватиме зігрівати нас у спогадах», — поділилася його дружина. Поховали морпіха у с. Микуличі на Київщині. Вдома на Володимира чекали дружина Майя та двоє синів: Володимир і Тимофій. Дітям на момент загибелі тата було 16 і 8 років відповідно.