- Укр
- Англ
Базилюк Володимир Петрович
16 жовтня 1986 – 23 лютого 2023Рівненська обл. – Луганська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Військовий Володимир Базилюк загинув 22 лютого 2023 р. у бою з окупантами біля м. Кремінна на Луганщині. Бійцю було 36 років. Володимир народився в с. Малеве Рівненської області. Закінчив Малівську середню школу. Потім здобув фах столяра у професійно-технічному училищі. Одружився. Багато працював, щоб забезпечити сім'ю. Любив проводити час із дітьми та коханою дружиною. Мав багато планів на життя. Однак повномасштабна війна зруйнувала всі мрії. Володимир, не вагаючись, пішов захищати рідних та свою країну від російських окупантів. Став до лав 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Обійняв посаду старшого навідника у мінометному взводі. «Достойно жив і достойно боровся. Єдиний син, найкращий чоловік, люблячий татусь і вірний друг. Завжди усміхнений і спокійний, з чистим сумлінням. За покликом серця став до лав ЗСУ. Захищав свою землю та свій народ. Скільки доброго та світлого чекало його в майбутньому! Спочивай у славі! Україна буде такою, про яку ти мріяв!» — розповіла знайома загиблого і вчителька місцевої школи Тетяна Дудас. «Понад сотня хлопців із нашої громади взяла до рук зброю і стала на захист нашої держави. Володя теж, за першим покликом, став до лав елітних десантно-штурмових військ. Швидко опанував військову професію і гідно робив свою справу. Як і в мирному житті. Був тим, кого можна було ставити в приклад. Розуміючи, як переживають за нього рідні та близькі, завжди говорив: «Не переживайте, все добре, все є». Так само відповідав і мені: «Нічого не треба, віддайте тим, хто потребує». Скромний, спокійний, ввічливий, виважений, добрий господарник, люблячий син, коханий чоловік, чудовий сім'янин і найкращий тато. Бракує слів, щоб передати душевний біль…» — зазначив голова Боремельської громади Віктор Коренюк. Поховали захисника у рідному селі. У Володимира залишилися мама Ганна Євгеніївна, дружина Наталія, донька Карина та син Артур.Платформа пам'яті 'Меморіал'