Коляда Володимир Сергійович (Щедрик)
20 квітня 1985 – 3 липня 2023Дніпропетровська обл. – Донецька обл.
Biography
Not yet addedMilitary service
СолдатNot yet addedBurial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Солдат Володимир Коляда (позивний Щедрик) загинув 3 липня 2023 р. під час штурму в районі с. Оріхово-Василівка на Донеччині. Воїну було 38 років. Володимир народився і жив у м. Жовті Води Дніпропетровської області. Навчався в Криворізькому авіаційному коледжі НАУ. Працював на шахті машиністом підземного електровоза, в охороні «СхідГЗК», останнім місцем роботи було ТОВ «COMFY». Багато читав та вмів підтримати різноманітні теми під час розмови. Зі школи професійно грав у волейбол та займав призові місця на змаганнях. Найбільшою пристрастю був футбол. Чоловік знав історію українського і світового футболу, міг без помилок сказати, в якому році хто грав, хто виграв який чемпіонат і з яким рахунком. Вболівав за ФК «Динамо» (м. Київ) та збірну України. Улюбленим футболістом був Андрій Шевченко. З колегами по роботі грали у футзалі, коли мали вільний час. Розумівся на комп'ютерній техніці. Обожнював комп'ютерні ігри, міг обслуговувати та налаштовувати ПК. Чоловік приєднався до лав Збройних сил України у березні 2023 р. Службу проходив у 56-й окремій мотопіхотній бригаді. Обіймав посаду стрільця — помічника гранатометника. «Мій Вовчик був для мене всесвітом 18 років. Ми були разом у горі та радості, у здоров'ї та хворобі, у багатстві та бідності. Він був моїми крилами, моєю мотивацією, моєю любов'ю. Я не знаю людини сміливішої, чеснішої, вірнішої та добрішої за нього. Він був найкращою людиною з усіх, кого я знала. Був надзвичайно ерудованим. Ми дуже вірили в перемогу України. 28 березня 2023 р. його мобілізували, і він мужньо пішов зі словами, що йде захищати свою сім'ю. Із Вовою ми втратили нашого татуся і мого коханого. Тепер ніщо і ніколи нам його не замінить. Залишилися тільки спогади про те, якою я щасливою була з ним, мрії про те, як би ми ростили нашу маленьку принцесу. Невимовний біль від втрати, сум, порожнеча. Немає більше моїх крил», — поділилася дружина загиблого Олександра Волкова. Поховали захисника в рідному місті. Вдома на Володимира чекали мама, сестра, дружина та донька, якій на момент загибелі тата було 3 роки.Платформа пам'яті 'Меморіал'