- Укр
- Англ
Махнорило Володимир Васильович (Кіпіш, Єнот)
1 червня 1995 – 27 грудня 2022Запорізька обл. – Донецька обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
Молодший сержантЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 27-річний молодший сержант Володимир Махнорило (позивний Кіпіш) помер 27 грудня 2022 р. у шпиталі м. Дніпро. За три дні до цього, виконуючи бойове завдання біля с. Ступочки на Донеччині, боєць зазнав важких поранень. Володимир народився у с-щі Кам'яне Запорізької області. Навчався на механіка-тракториста у Вільнянському професійному ліцеї. Навчання не закінчив, бо з 16 років пішов працювати, щоб допомагати родині. У вільний час любив грати на гітарі. З 2015 р. хлопець брав участь у російсько-українській війні. Воював в АТО / ООС у складі 128-ї гірсько-штурмової, 55-ї артилерійської, 25-ї повітрянодесантної та 54-ї механізованої бригад. Планував здобути військову освіту, проте не встиг. Під час повномасштабного вторгнення Володимир обіймав посаду командира гарматного взводу гаубичної самохідної артилерії 60-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. У 2022 р. боєць був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». «Братик — справжній Герой, який зробив багато задля нашої свободи. Справжній патріот, козак, для якого країна була понад усе. Мужній, безстрашний (врятував не одне життя на полі бою, але своє не зберіг), людина з великої літери. Готовий був віддати останнє, аби зробити іншим добре. Про його героїчні вчинки на війні ми дізнаємося вже після його смерті, бо нам він завжди говорив, що все добре. Дуже добрий, чуйний, завжди усміхнений... Справжній Герой-Махно!», — розповіла старша сестра Олена. «Ми з братиком з дитинства все робили разом. Ми були і залишилися близькими на все життя. Тому мені дуже важко. Мій братик — половина моєї душі. Усі рідні також дуже важко переживають втрату, бо ми всі, як одна велика родина, і завжди йшли разом по життю. Володимир оберігав, допомагав і підтримував усіх», — додала молодша сестра Катерина. Поховали захисника у рідному селищі. У Володимира залишилися батьки, чотири сестри, шість племінників, рідні, близькі та друзі.Платформа пам'яті 'Меморіал'