- Укр
- Англ
Московець Володимир Васильович (Воха)
28 травня 1994 – 24 серпня 2023Запорізька обл. – Запорізька обл.
Медаль «За військову службу Україні»
Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Володимир Московець (позивний Воха) загинув 24 серпня 2023 р. біля с. Мала Токмачка Запорізької області. Під час виконання бойового завдання дістав смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу зі ствольної артилерії. Захиснику було 29 років. Володимир був родом із м. Запоріжжя. Здобув середню освіту. Працював на заводі «Запоріжвогнетрив», опанував фах вогнетривника. Цікавився старими марками автомобілів. Із початком повномасштабного російського вторгнення чоловік без роздумів став до лав захисників та вирушив на фронт. Він воював у складі 15-ї бригади оперативного призначення НГУ «Кара-Даг». Був стрільцем-кухарем. «Мій чоловік був доброю та справедливою людиною. Він був хоробрим воїном, справжнім товаришем, гарним чоловіком і батьком, люблячим сином, дядьком, братом. Мій чоловік був настільки сміливим, настільки правильним, що коли почалася війна, він не зміг стояти осторонь та майже відразу пішов захищати український народ та землю. Він був хороброю людиною, хотів жити у вільній країні, хотів, щоб наш син ріс без воєн, смертей, щоб він ніколи не бачив цих страждань. Як мені здається, єдиною причиною, через яку він ішов уперед, був наш син. Щоб він мав мирне майбутнє, спокійне дитинство та виріс якнайдалі від цього… Чоловік був дуже справедливим, мав впертий характер. Він завжди вчиняв правильно. Мріяв про другу дитину — дівчинку. Казав, що буде захисником для своєї принцеси. Хотів, щоб донька була схожа на мене. Мріяв побувати за кордоном, купити будинок, завести песика, відпочити після перемоги, побачити, як росте син, відвести його в садочок, школу, подарувати йому на 18-річчя автомобіль, бути порадником, другом, бути люблячим батьком для своїх дітей, бути надійним чоловіком. Мені шкода, що наш син ніколи не пізнає татової турботи та любові, ніколи не спитає поради, ніколи не пограє у футбол, не проведе час із батьком. Я дуже пишаюся своїм чоловіком, пишаюся бути його дружиною та мамою його сина. Хочу, щоб наш син так само сильно пишався ним. Ми любимо нашого захисника. Навічно в наших серцях та пам'яті!» — поділилася Дар'я Московець. Поховали Володимира на Алеї Слави Кушугумського цвинтаря біля Запоріжжя. У захисника залишилися дружина, син, батьки, сестри і брат.Платформа пам'яті 'Меморіал'