- Укр
- Англ
Мороз Ярослав Андрійович (Дракон)
22 листопада 1988 – 28 березня 2022Житомирська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Мороз Ярослав Андрійович народився 22 листопада 1988 р. у с. Бистрик Житомирської області. Закінчив історичний факультет Вінницького державного педагогічного університету імені Коцюбинського. Любив книги, подорожі та Україну. Займався східними бойовими мистецтвами, пауерліфтингом. Став на захист України у 2014 р. Із 2015 р. обіймав посаду сапера-водолаза 1-го відділення розвідки взводу розвідки спеціального призначення 2-го батальйону ОЗСП «Азов». Загинув 28 березня 2022 р. під час бою на проспекті Миру в м. Маріуполь Донецької області.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Ярослав Мороз, позивний Дракон, поліг 28 березня 2022 року під час оборони міста Маріуполь Донецької області. Захиснику назавжди 33. Ярослав народився в селі Бистрик Житомирської області. Навчався у Бистрицькій загальноосвітній школі. Потім закінчив історичний факультет Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Захоплювався військовою справою. Цікавився історією України та війни. Любив книги, подорожі. Займався східними бойовими мистецтвами, самбо та пауерліфтингом. Організовував спортивні змагання для різних вікових та вагових категорій. Мріяв створити власну сім'ю, у своєму селі побудувати пекарню та спортивний комплекс для розвитку молоді. У 2014 році став на захист України. З 2015-го служив у полку «Азов». Брав участь в АТО\/ООС. На момент повномасштабного вторгнення обіймав посаду сапера-водолаза взводу розвідки ОЗСП «Азов». За час служби Ярослав був нагороджений відзнакою «За участь в антитерористичній операції», а посмертно – орденом «За мужність» ??? ступеня. «Ярослав – це людина з чіткою позицією, він завжди відстоював справедливість. Часто говорив: «Мені болить моя Україна». Для нього його Україна була на першому місці, він поглиблено вивчав її історію. Ярослав – добра, світла та щира людина, завжди допомагав, обожнював тварин, свою родину, планував створити власну сім'ю, проте, війна зруйнувала всі плани. У його очах не було жалю до ворога, він мужньо захищав свою країну з 2014 року. Сміливий, скромний, небагатослівний, людина справи, надійний друг, люблячий син та брат, коханий чоловік, завжди приходив на допомогу. У нього на початку війни закінчувався контракт і він міг їхати додому, проте Ярослав залишився із своїми побратимами захищати Україну від ворога», – розповіла його наречена Ольга. Поховали Героя у рідному селі Бистрик. В Ярослава залишилися батьки, сестра, улюблена племінниця та наречена. *** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.Платформа пам'яті 'Меморіал'