Logo site

Мохонько Ярослав Олександрович (Ярий)

20 жовтня 1991 – 26 червня 2022
Київська обл. – Донецька обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
Старший солдатСтарший солдат
Орден «За мужність» III ступеняОрден «За мужність» III ступеня

    • Біографія

      Мохонько Ярослав Олександрович народився 20 жовтня 1991 р. у м. Біла Церква. Проживав у с. Карапиші. Освіту здобув у Карапишівському ліцеї та Богуславському гуманітарному фаховому коледжі імені І. С. Нечуя-Левицького. Закінчив Київський національний торговельно-економічний університет, де здобув економічну освіту. Був учасником Революції гідності на Майдані Незалежності. З початком оголошення проведення АТО з залученням Збройних сил України у 2014 р. був мобілізований до 72-ї ОМБр «Чорні Запорожці». Під час АТО брав безпосередню участь у багатьох операціях, у боях за звільнення Маріуполя, у боях за Волноваху, в інших гарячих точках на Сході України. Потрапив в Ізваринський котел, звідки вийшов із контузією та пораненням хребта. Після цього займався волонтерством, допомагаючи побратимам шукати необхідну військову амуніцію. Після повномасштабного вторгнення росії до України наступного ранку разом із побратимами та батьком приєдналися до 72-ї бригади «Чорні Запорожці». Був керівником відділів, які тримали оборону столиці України у с. Розівка Броварського району, с. Савенки Вишгородського району. Проводив навчання на полігоні під Білоруссю, після чого був відправлений на Схід України. Обороняв Бахмутський район Донецької області. Загинув 26 червня 2022 р., потрапивши у засідку ворожої ДРГ поблизу с. Відродження Бахмутського району Донецької області.

    • Військова служба

      Старший солдат

    • Місце поховання

      Ще не додано

    • Фото і відео

      Ще не додано

    • Україна пам'ятає

      Ще не додано

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      Ще не додано

    • Публікації

      • 30-річний старший солдат Ярослав Мохонько, позивний Ярий, загинув 26 червня 2022 року, виконуючи бойове завдання із займання нових рубежів поблизу села Відродження на Донеччині. Доставивши першу групу в місце дислокації, потрапив у засідку ворожого ДРГ. Ярий та ще троє бійців прийняли бій, в ході якого всі отримали травми, несумісні з життям. Українським оборонцям вдалося стримати окупанта до підходу основних сил та втримати зайняті ЗСУ позиції на стратегічному напрямку. Ярослав народився у місті Біла Церква Київської області. Навчався у Карапишівському ліцеї. Потім закінчив Богуславський гуманітарний коледж імені Івана Нечуя-Левицького. Згодом здобув вищу освіту за фахом економіста у Національному торговельно-економічному університеті. Жив у столиці. Працював в IT-відділі компанії «Нова Пошта». Був гравцем клубу американського футболу «Патріоти». Воював в АТО, мав багато нагород. На другий день повномасштабного вторгнення Ярий став бійцем 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Обіймав посаду стрільця-снайпера. Брав участь у боях за Київщину, потім воював на інших гарячих напрямках. «Досі не сприймається, що нема нашого веселого Яськи… Ми все чекаємо, що відкриються двері і зайде наш турботливий Ярик… не знаю скільки має пройти часу, щоб зрозуміти той факт, що це не сон… Чому Бог забирає найкращих?! Найдобріших?! Чому?! Здається, що відповідь на це питання не отримаю ніколи…» – написала дружина Наталія. «Герой самовіддано боронив Україну від орди ще з 2014 року. Він захищав свободу нашої країни і поклав за неї життя. Нехай Ярослав спочиває з миром у кращому світі, а ворог наш не знає спокою ні на цьому, ні на тому світі! Герої не вмирають! Ні в наших серцях, ні в нашій пам'яті! Слава Герою. Спочивай з миром, брате…» – написали на сторінці Української Ліги американського футболу. Посмертно старший солдат Мохонько нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Поховали воїна в селі Карапиші Київської області. В Ярослава залишилися батьки, брат, дружина і донька.
        Платформа пам'яті 'Меморіал'