Тулін Євген Ігорович (Зоря)
24 грудня 1972 – 5 вересня 2022м. Київ – Донецька обл.
Biography
Not yet addedMilitary service
Молодший сержант- Анікєєнко Олександр
- Городецький Антон (Бандерас)
- Коцур Володимир
- Лісний Влас (Йоль)
- Літвінов Сергій
- Логвіненко Валентин (Качка)
- Мельничук Василь
- Мочульський Костянтин (Фінт)
- Петренко Андрій
- Савіцький Олександр (Сова)
- Семененко Дмитро (Макар)
- Степанов Антон
- Тхорук Андрій (Капелан)
Анікєєнко Олександр Анатолійович8 жовтня 1988 – 5 вересня 2022Городецький Антон Олександрович (Бандерас)21 квітня 1986 – 5 вересня 2022Коцур Володимир Петрович28 вересня 1971 – 5 вересня 2022Лісний Влас Володимирович (Йоль)24 січня 1989 – 5 вересня 2022Літвінов Сергій Ігорович14 березня 1987 – 5 вересня 2022Логвіненко Валентин Леонідович (Качка)12 грудня 1988 – 5 вересня 2022Мельничук Василь Михайлович12 березня 1989 – 5 вересня 2022Мочульський Костянтин Володимирович (Фінт)17 березня 1991 – 5 вересня 2022Петренко Андрій Євгенович30 листопада 1986 – 5 вересня 2022Савіцький Олександр Валерійович (Сова)19 липня 1984 – 5 вересня 2022Семененко Дмитро Олександрович (Макар)27 серпня 1987 – 5 вересня 2022Степанов Антон Іванович24 березня 1989 – 5 вересня 2022Тхорук Андрій Володимирович (Капелан)10 грудня 1967 – 5 вересня 2022Burial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Молодший сержант Євген Тулін (позивний Зоря) загинув 5 вересня 2022 р. під час ракетного удару в районі с. Богоявленка на Донеччині. Захиснику назавжди 49 років. Євген народився у Києві. Закінчив Київський технікум готельного господарства. Останні 15 років працював менеджером із продажу автомобільних аксесуарів. Він був профі у своїй справі насамперед завдяки своїм людським якостям — уважний до кожного, співчутливий. Женя став частиною життя багатьох людей. Був справжнім другом — чесним, завжди готовим прийти на допомогу, мав надзвичайне почуття гумору. Любив готувати, зустрічати гостей. Обожнював дарувати квіти та робити сюрпризи. Захоплювався історією, любив історичні фільми та книжки. З великим задоволенням подорожував Україною та різними країнами. Коли почалася повномасштабна війна, Євген став на захист України. Був начальником апаратної 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. «На війну пішов добровольцем. Так веліла йому совість. І він не міг вчинити інакше. Його побратими згадують: хоча Женя був старшим за них, він ніколи не жалівся і не скаржився. Він мужньо витримував жахи війни. Мав великі плани на життя: гучно відсвяткувати своє 50-річчя у колі сім'ї та друзів, полетіти до океану, переїхати у власний будинок, одружити доньок та побавитися з онуками. Я щаслива, що мала такого чоловіка: мужнього, гідного, люблячого, дбайливого та надійного. Це були найкращі 27 років мого життя, поруч із моїм чоловіком», — розповіла дружина Тетяна. «Євген завжди був щирим, відкритим до спілкування, на роботі він завжди був другом. Женя назавжди залишиться в нашій пам'яті 49-річним, сміливим, чесним, люблячим, дружнім…» — зазначили колеги. Євгена поховали на Берковецькому кладовищі у рідному Києві. У захисника залишилися мама, дружина і дві доньки.Платформа пам'яті 'Меморіал'