Горетий Євген Володимирович

Солдат Євген Горетий (позивний Кот) загинув 14 березня 2023 р., відбиваючи ворожу атаку біля с. Богданівка на Донеччині. Він помер на руках у свого рідного брата Артема. Воїну тепер назавжди 28 років. Євген народився у м. Лисичанськ Луганської області. Там закінчив школу та училище, де здобув фах електрозварника. Їздив працювати до Києва. На дозвіллі любив дивитися гарні фільми, проводити час із сім'єю, разом із мамою готувати щось смачненьке. Після початку повномасштабного вторгнення Євген із братом та мамою переїхав до бабусі, у с. Велика Клецька Рівненської області. Вже там був призваний до війська. Проходив службу разом із молодшим братом Артемом у 710-й бригаді охорони Державної спеціальної служби транспорту. Спочатку був стрільцем батальйону охорони, а згодом — стрільцем у штурмовій роті. «Він був найулюбленішим племінником, світлим, чуйним і доброзичливим, завжди приходив на допомогу. Коли ми з ним розмовляли, він завжди говорив: «Як закінчиться війна, приїдемо до себе додому, який буде під синьо-жовтим прапором, я познайомлюся з дівчиною, одружусь, куплю квартиру, буду щасливо жити і в нас точно буде двійко маленьких діток». Мені дуже його не вистачає, я дуже за ним сумую. Він був моєю віддушиною, моєю радістю», — розповіла тітка загиблого Софія Федотова. «Про Женьку неможливо сказати щось погане, він завжди був турботливим і добрим. Він дбав про свого меншого брата, якого дуже любив. Його турбота буквально поширювалася на всіх навколо. На тренуваннях та під час навчань він думав про мене більше, ніж я сама. Якщо холодно, Женька завжди зробить чай. Якщо я без наколінників, він турботливо насварить й одягне на мене свої… І так було в усьому і для всіх. Женька мріяв повернутися до свого рідного міста та зайти у нього разом із братом під синьо-жовтим стягом. На жаль, війна забрала їх обох, тільки у різний спосіб. Кот загинув від ворожих обстрілів, а Артем — через рік унаслідок хвороби легень. Женька назавжди залишиться для мене моєю тактичною двійкою (він любив так говорити)», — розповіла його бойова товаришка Анастасія Балан. Євген похований у с. Велика Клецька на Рівненщині. У нього залишились мама, інші рідні, друзі, побратими та посестри. Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.