Семененко Євгенія Володимирівна

Бойовий медик Євгенія Семененко загинула 30 травня 2022 року на Херсонщині під час евакуації поранених побратимів. Військовослужбовиці було 25 років. Євгенія народилася у с. Залізничне на Сумщині. Їх із старшою сестрою виховувала лише мама. Дівчина з дитинства любила вишивати та малювати, багато часу проводила на природі. У старших класах Женя вирішила, що хоче присвятити себе медицині, щоб допомагати людям. Вона наполегливо займалася та вступила до Лебединського фахового медичного коледжу імені професора М.І.Ситенка. Здобувши фах фельдшера, у 2017 році пішла на службу у ЗСУ та вирушила виконувати бойові завдання у зоні бойових дій. Євгенія весь час вдосконалювала навички тактичної медицини, навчалася новому та мріяла стати офіцером. Планувала вступити до академії Сухопутних військ у Львові. Коли почалася повномасштабна війна, сержантка Семененко служила бойовим медиком у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. 30 травня Євгенія поїхала за пораненими. Одного встигли привезти. Вирушили за іншим — не встигли. У їхній екіпаж влучила ракета рашистів. Дівчина загинула миттєво. Смертельні травми отримав і водій. «Це світла та із чистою душею людина. Вона інколи ні з ким не сварилась, їй легше було відійти та розплакатись, аби її сліз ніхто не бачив. Завжди підтримувала хлопців, це медик від Бога. Не дай Боже хто почне кашляти, біжить до кожного, міряє температуру, переслухає, спитає про самопочуття», – розповіла журналістам її посестра Анна. Євгенія обіцяла рідним, що повернеться додому. Ще, коли служила, придбала будинок у с. Боромля Сумської області, щоб жити там з мамою і старшою сестрою. Дівчина мріяла, що після закінчення контракту писатиме картини у тихому будиночку біля річки у рідному селі. Сержантку Семененко посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Євгенію поховали у с. Боромля на Сумщині як наречену, адже дівчина так і не встигла створити власної родини.