Шевченко Юлія Андріївна

Захисниця Юлія Шевченко загинула 31 липня 2023 р. під час ворожого авіаудару по позиціях українських захисників на Сході України. У червні військовослужбовиці виповнилося 24 роки. Юлія народилася в Києві. Навчалась у ліцеї № 241. У 2022 р. закінчила Харківський національний юридичний університет імені Ярослав Мудрого. Того ж року стала аспіранткою кафедри кримінального права у рідному університеті. У 2021 р., коли навчалася на 5-му курсі, перемогла в проєкті «Антикорупційний десант» та приєдналася до Національного агентства з питань запобігання корупції. Працювала в управлінні проведення обов'язкових повних перевірок. Писала вірші, любила прогулянки й походи. Із перших днів повномасштабного вторгнення дівчина пішла захищати свою країну. Юлія стала військовослужбовицею 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Була заступником командира з морально-психологічного забезпечення. Напередодні загибелі Юлії до неї на передову приїхали рідні. Про це мама дівчини Тамара Мажуга написала на своїй сторінці: «Ми виховали тебе дуже сильною і вольовою людиною, ти б могла звернути гори, якби це було потрібно. Маленька комашка з неймовірною силою волі, яка була здатна сказати правду в очі та виступити за справедливість. Ти досягла неймовірних висот і злетіла би ще вище, якби не клята війна… Росіяни вбили тебе і не дали здійснитися твоїм мріям… Ти навіть не встигла пожити, після закінчення університету одразу вступила до лав ЗСУ. Зустріла неймовірне кохання, яке буває раз у житті. Людину, яка для тебе була усім, а ти — для нього… За день до загибелі ми приїхали до тебе зустрітися, привезли товари від волонтерів, необхідні речі. Ми трималися за ручки, як у дитинстві, і гуляли разом. Так не хотілося їхати назад, до Києва, неначе щось погане вже закрадалося у нашу свідомість, але треба було їхати і відпустити тебе виконувати свою роботу... Того ж вечора був авіаналіт, і ти загинула від керованої авіабомби. Якби ж я тільки знала, що це остання наша зустріч, якби ж я знала, що більше тебе не побачу, я б не відпустила тоді твою руку і пішла замість тебе, бо ти мала жити... Твоє життя тільки почалося і так швидко обірвалося. Це несправедливо... Ти була найкращою донечкою на Землі! З принципами та ідеалами. За такими, як ти, ідуть люди. Бо ти — це світло. Ти назавжди залишишся не тільки в моєму серці, а й у серцях багатьох людей, до яких ти змогла доторкнутися промінчиками своєї доброти. Ти — справжній Герой своєї країни! І ти будеш вічно жити у нашій пам'яті, наша маленька комашка». Юлія зустріла своє кохання — військового Тараса. Вони планували весілля та мріяли про родину і дітей. Але не встигли. «31 липня перестало битися серденько цієї прекрасної дівчини, нареченої, моєї майбутньої дружини. Не стало людини, яка своєю хоробрістю, працьовитістю, наполегливістю обійшла будь-кого. Вона — янгол серед людей. Допомагала всім. Завжди була за справедливість у цьому світі. Вона мені завжди казала: «Тарасе, ми папуги-нерозлучники, ми завжди будемо разом», і я їй відповідав: «Так завжди і буде, моя маленька комашка», але, на жаль, цього не сталось... Історія нашого кохання назавжди буде у наших серцях... Ти завжди будеш для мене «маленькою комашкою Люля», а я для тебе — «твоїм коханим ховрашком». Я тебе дуже сильно кохаю і буду кохати завжди... Вона загинула як Герой, борючись за нашу Україну», — написав наречений захисниці Тарас Сухенюк. «Її великим бажанням було продовжувати будувати кар'єру на антикорупційному фронті, але так сталося, що демонструвати свої найкращі навички довелося на війні. Юлія просила всіх нас допомагати бійцям, попри «втому від війни». І не здаватися. Щоб агресор якнайшвидше забрався з України. Наша відважна маленька дівчинка з хоробрим серцем, наша Юля. Пам'ятаємо її професійність, активність і величезну життєву енергію», — розповіли на сторінці НАЗК. «Юля. Наша Юля. Красива, розумна, ніжна, але водночас вольова та справедлива. Юля більше не з нами. Якби не клятий ворог, Юля разом із Тарасом мали б повернутися до цивільного життя, одружитися та народити маленьких Сарматиків. Це були б чудові дітки. Це була б ідеальна родина. Але її вбили. Підло. Цинічно. Наша дівчинко, світла пам'ять тобі! Лети, пташко, лети в обійми до Бога», — написала Анастасія Блищик, бойова товаришка загиблої та пресофіцерка 47-ї ОМБр. Поховали захисницю 5 серпня 2023 р. у рідному Києві. В Юлії залишилися рідні, наречений, друзі, колеги і побратими.