Тимусь Юрій Володимирович

Пілот першого класу Юрій Тимусь загинув 31 березня 2022 року в селі Рибацьке на Донеччині під час п'ятого рейсу евакуації поранених із «Азовсталі». Він був командиром екіпажу вертольота МІ-8. Разом із побратимами доставив у оточений Маріуполь підкріплення, зброю та медикаменти. Коли повертався назад із пораненими захисниками, борт потрапив під ворожий обстріл. Захиснику було 34 роки. Юрій народився в селі Дітківці Львівської області. З дитинства мріяв про небо та знав, що стане льотчиком. Після школи вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Під час навчання встигав займатись спортом, малюванням і музикою, вчити англійську та поглиблювати знання із фізики. Захоплювався небом та зірками. Після закінчення навчання служив у 16-ій окремій бригаді армійської авіації, що базується у Бродах на Львівщині. Там познайомився зі своєї майбутньою дружиною Ольгою. Це було кохання з першого погляду, хоча дівчина тоді цього до кінця не усвідомлювала – всі її думки були про навчання. «Я сказала йому, щоб почекав, поки я закінчу школу. Він як справжній чоловік дотримався свого слова. Після школи ми одружилися. У нас було дуже багато романтичних пригод. Він був для мене Всесвітом, а я – для нього», – розповідає Ольга. Юрій брав участь у миротворчих місіях ООН у Ліберії та Конго. Виконував бойові завдання в зоні АТО\/ООС. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до захисту Києва. А згодом вирушив у Маріуполь на допомогу оборонцям міста. Дружині про це не сказав. «Ми говорили з ним 30 березня. Він був сумним, казав, що сильно кохає та просив молитись, адже це зараз найважливіше», – каже Ольга. Той політ був наймасштабнішим – до Маріуполя летіли одразу чотири вертольоти. «Перед польотом Юра казав: «Все буде добре, бо з нами Бог. Хто, як не ми? В них теж діти, сім'ї, на них чекають вдома. Прорвемся», – переказує Ольга розповідь побратима. Це завдання стало для Юрія останнім. На зворотному шляху в борт влучили відразу дві ворожі ракети. «Юра був топовим льотчиком. У нього була дуже класна техніка пілотування, він машину відчував дуже добре. Він швидко приймав рішення в польоті і грамотно реагував. Але у цій ситуації шансів не було б ні в кого. Абсолютно. Пряме попадання – і земля», – каже побратим Артем. За життя підполковник Юрій Тимусь був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, а вже посмертно удостоєний звання Герой України. Захисника поховали 20 березня 2024 року в місті Броди. У Юрія залишилися дружина і троє дітей. *** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.