Logo site

Притика Артем Олегович (Атом)

12 квітня 2001 – 5 жовтня 2023
Київська обл. – Луганська обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
Старший лейтенантСтарший лейтенант
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

    • Біографія

      Артем Притика народився 12 квітня 2001 року, виріс у Білій Церкві. Після закінчення у 2018 році БНВО «Звитяга» вступив до Харківського Національного Університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на факультет радіотехнічних військ протиповітряної оборони.Війна застала юнака начетвертому курсі, курсанти стали на захист міста. Вже у березні Артем отримав погони лейтенанта та відразу написав рапорт про переведення в бойову частину – 115 окрему механізовану бригаду ЗСУ.У двадцять два роки командував взводом, пізніше – ротою. Лейтенант, 115 ОМБр. командир взводу ракетно-артилерійського озброєння, з часом обійняв посаду командира роти ремонтного батальйону. 

      Добровільно вступив до лав «Азову», пройшов суворий відбір і вишкіл. Служив під Донецьком,Миколаєвом, у прикордоннні Чернігівщини й Сумщини.(12 бригада НГУ, батальйон «Азов»).

      В середині червня 2022 Артем втратив слух. Винуватицею стала 120 мм міна. У результаті контузії лопнули барабанні перетинки в обох вухах.У шпиталі наростили нові перетинки, і Артем знову поїхав на передову. Недолікувався, не відновив сил.5 жовтня у Кремінній (Серебрянський ліс) підкралася ще одна міна. Цього разу 82 мм. Артем загинув 5 жовтня 2023 року.Артем Притик похований на Алеї Слави кладовища «Сухий Яр» у місті Біла Церква.

    • Військова служба

      Старший лейтенант

    • Місце поховання

      Ще не додано

    • Фото і відео

    • Україна пам'ятає

      Ще не додано

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      • Свічка

    • Публікації

      • Старший лейтенант Артем Притика загинув 5 жовтня 2023 р. на території Серебрянського лісництва, в районі м. Кремінна Луганської області. Під час виконання бойового завдання дістав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Офіцеру назавжди 22 роки. Артем родом із м. Біла Церква Київської області. З юних років прийняв рішення стати військовослужбовцем та впевнено йшов до своєї мети. Після здобуття середньої освіти вступив на факультет радіотехнічних військ протиповітряної оборони Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Коли почалася повномасштабна війна, хлопець навчався на 4-му курсі, проте став на захист Батьківщини. Інженер-метролог за фахом, він міг служити у тилу, але вважав, що здатний на більше, тому спочатку за власним бажанням перевівся до 115-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, а згодом добровільно вступив до НГУ. Обійняв посаду командира взводу зв'язку у 12-й бригаді спеціального призначення «Азов». «Старший лейтенант Артем Притика свідомо вибрав шлях захисника і йшов за покликом серця на передню лінію фронту, на найнебезпечніші завдання, він понад усе мріяв про перемогу над окупантом, про вільну і квітучу Україну. За своє коротке (усього 22 роки) життя Артем Притика проявив себе як мужній та сміливий воїн, як людина, що має велику шану та любов до рідної землі, він пожертвував своїм життям заради збереження мирного та безпечного буття співвітчизників», — написали близькі загиблого. Поховали молодого офіцера на Алеї Слави кладовища «Сухий Яр» у рідному місті. Вдома на Артема чекали батьки.
        Платформа пам'яті 'Меморіал'