Добробабенко Богдан Григорович (Ялта)
14 грудня 1975 – 19 жовтня 2022Кіровоградська обл. – Херсонська обл.
КапітанОрден «Золота Зірка» (посмертно)
Біографія
Добробабенко Богдан Григорович народився 14 грудня 1975 р. у с. Седнівка на Кіровоградщині. Закінчив із золотою медаллю Седнівську загальноосвітню школу І–III ступенів, згодом — Луганський державний університет внутрішніх справ імені Едуарда Дідоренка. Захоплювався дайвінгом. Учасник Революції гідності. На початку російсько-української війни добровольцем розпочав службу в 42-му батальйоні ТрО. Пройшов шлях від гранатометника до командира роти. У 2014 р. разом із побратимами потрапив в оточення та вирвався з Іловайського котла. Учасник оборони м. Вуглегірськ. У 2016 р. після демобілізації разом із родиною переїхав до Львова. Обіймав посаду інструктора з підготовки офіцерів та штабів на базі Міжнародного центру миротворчості і безпеки. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації був призначений командиром роти Інтернаціонального легіону. Потім перевівся до 60-ї окремої механізованої бригади, де командував піхотною ротою. Брав участь у визволенні Іванівки, Миколаївки, Новопетрівки, Високопілля, Архангельського, Трифонівки та Ольгиного на Херсонщині. Загинув 19 жовтня 2022 р. під час невдалого штурму біля с. П’ятихатки на Херсонщині. Похований 19 листопада 2022 р. на Личаківському цвинтарі у м. Львів. Залишилися дружина та двоє синів.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Капітан Богдан Добробабенко, позивний Ялта, загинув 19 жовтня 2022 року в бою під час наступальних дій поблизу села П'ятихатки на Херсонщині. Офіцеру назавжди 46 років. Богдан родом із села Седнівка Кіровоградської області. Закінчив із золотою медаллю Седнівську школу. Згодом здобув вищу юридичну освіту в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Едуарда Дідоренка. Отримав диплом із відзнакою. Захоплювався дайвінгом. У 2014 році добровольцем пішов служити у 42-й батальйон ТРО. Воював в АТО, був в оточенні під Іловайськом, брав безпосередню участь в обороні Вуглегірська. Згодом вирішив присвятити життя військовій справі. З 2016 року жив у Львові та проходив військову службу у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки. Був інструктором відділу підготовки офіцерів. Під час повномасштабної війни офіцер приєднався до Інтернаціонального легіону. Згодом був переведений до 60-ої окремої механізованої Інгулецької бригади ЗСУ. Обіймав посаду командира роти у 96-му батальйоні. Брав участь у звільненні Іванівки, Миколаївки, Новопетрівки, Високопілля, Архангельського, Трифонівки та Ольгиного на Херсонщині. «Його загибель – не лише персональна трагедія для нашої родини. Це втрата для української армії. Бо він був ефективним професіоналом. Рота під його командуванням звільнила багато населених пунктів Херсонщини. Захоплено багато техніки та БК противника. Знищено багато ворожої техніки й окупантів. Це втрата для суспільства. Був небайдужим громадянином України та завжди намагався зробити щось корисне для своєї Батьківщини. Це втрата для багатьох бійців і цивільних, яким він врятував життя», – розповіла дружина офіцера. У липні 2022-го воїна нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Поховали Богдана на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. У захисника залишилися мама Любов Іванівна, дружина Ірина, сини Ілля й Іван.Платформа пам'яті 'Меморіал'
