Ухарський Федір Валерійович (Дядя Федя)

Федір Валерійович народився в туркменському місті Мари у родині військовослужбовця. Після трагічної загибелі батька мати привезла Федора до рідної України, де він вступив на навчання до суворовського військового училища чи спеціальної школи-інтернату з посиленою фізичною підготовкою (найімовірніше, закінчив Львівський ліцей із посиленою фізичною підготовкою ім. Героїв Крут). Згодом, вочевидь, хлопець вирішив піти за прикладом батька — деякий час проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних сил України, зокрема навчався в Одеському інституті сухопутних військ ЗСУ. Потім звільнився у запас, одружився, жив із родиною в с. Тептіївка Богуславського району Київщини. Після подій Євромайдану, в яких він брав активну участь, Федір Валерійович вирішив стати до лав Національної гвардії України, уклавши контракт про проходження служби у військовому резерві НГУ. Обійнявши в батальйоні офіцерську посаду, він докладав чимало зусиль до підготовки та виховання підлеглих, здобувши серед резервістів повагу й шанобливе ймення Дядя Федя. У своєму останньому бою прикрив собою командира підрозділу, прийнявши на себе більшість смертоносної хвилі осколків від вибуху гранати. Стас Ковіка: «Федя Ухарський (Леший) був нашим старшиною в учебці у с. Старе.Я добре його знав. Пам'ятаю, як передали по рації, що він важкий 300-й (потрапив у засідку, у момент обстрілу перебував на броні БТРа, був поранений з АГС), прикрив собою комбата і перебуває у комі в госпіталі. Через кілька днів він помер. Досі не вкладається в голові, не можу повірити. Пам'ятаємо…».