Момот Ігор Федорович

Ігор Федорович народився в місті Тирасполь в родині військового. D 1982 році вступив до Свердловського вищого військово-політичного танко-артилерійського училища, яке закінчив у 1986 році.  З 1986 по 1992 роки проходив військову службу у Керкинському прикордонному загоні Середньоазіатського прикордонного округу. З вересня 1986 по жовтень 1989 роки неодноразово брав участь у бойових операціях на території Демократичної Республіки Афганістан, за що відзначений бойовими нагородами: медаллю “За бойові заслуги” (1988) та орденом “Червоної Зірки” (1989). З 1992 року служив у лавах Прикордонних військ України (нині Державна прикордонна служба України).  З грудня 2007 року полковник Ігор Момот обіймав посаду начальника Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України. За час керівництва Навчальним центром зарекомендував себе вмілим керівником, активно працюючи в напрямі розбудови Навчального центру. До виконання посадових обов’язків ставився з великою відповідальністю. Відданий народу України, конституційному обов’язку та справі охорони державного кордону. У своїй діяльності в Навчальному центрі постійно зосереджував свої зусилля на подальшому покращенні якості підготовки молодшого персоналу для органів охорони державного кордону, постійному впровадженні у навчальний процес нових форм і методів навчання персоналу та активного військово-патріотичного виховання, впровадженні в навчально-виховний процес і діяльність підрозділів Навчального центру рішень Колегій, наказів і розпоряджень Адміністрації Держприкордонслужби України, Міністерства освіти та науки України, формуванні у персоналу центру високої моральної та психологічної готовності до виконання завдань за призначенням, приведенні до сучасних вимог об’єктів навчально-матеріальної бази для забезпечення підготовки молодшого персоналу. Проводив планомірну та копітку роботу зі створення зразкового багатопрофільного мультифункціонального правоохоронного навчального центру в рамках міжнародного співробітництва.  З початку 2007 року на базі Навчального центру проводились міжнародні курси не тільки для військовослужбовців Державної прикордонної служби України, але і для представників силових структур, правоохоронних органів, державних і контролюючих установ і служб України, Сполучених Штатів Америки, Республіки Польща, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Республіки Вірменія, Республіки Латвія, Федеративної Республіки Німеччини, Швеції та інших. Навчальний центр активно співпрацює і організовує спільні міжнародні курси з ОБСЄ, МОМ, МАГАТЕ, ООН, Місією Європейської Комісії з надання прикордонної допомоги Україні і Республіці Молдова (EUBAM), Міжнародною організацією розвитку міграційної політики. Не залишилася без уваги плідна й копітка робота персоналу Навчального центру щодо розбудови своєї Альма-матер і на найвищому державному рівні. Так, у 2008 році відбулося відкриття Навчального центру підготовки молодших спеціалістів за участі Президента України Віктора Андрійовича Ющенка та остаточний перехід на підготовку молодшого персоналу за контрактом. За 2013 рік Навчальним центром підготовлено близько 1 110 молодших спеціалістів прикордонної служби (з них 202 жінки), 450 військовослужбовців та 62 спеціалісти інших силових структур пройшли курси підвищення кваліфікації. Полковник Момот І. Ф. особисто доклав багато зусиль до роботи з питань розширення та зміцнення ділових стосунків Навчального центру з ветеранськими організаціями, громадськими організаціями, установами та закладами Черкаської області. За його особистої участі та допомоги в Черкаській області створені та діють 20 районних організацій ветеранів прикордонників. Щокварталу на базі Навчального центру проводяться збори голів прикордонних організацій з метою більш тісної взаємодії та координування спільних дій з розвитку патріотичного виховання молоді, а також надання допомоги у вирішенні деяких питань районним організаціям прикордонників. Завдяки його активній позиції особистому значному внеску, зусиллям, спрямованим на популяризацію Державної прикордонної служби України силами персоналу Навчального центру в 2012 році в місті Черкаси встановлено та відкрито пам’ятний знак “Прикордонникам всіх поколінь”. Завдяки підтримці та активному сприянню Ігоря Федоровича Момота встановлено пам’ятні знаки прикордонникам у Маньківському, Корсунь-Шевченківському, Чигиринському, Смілянському та Шполянському районах Черкаської області. Значну увагу він приділяв руху “Юні друзі прикордонників”. Завдяки його участі 14 травня 2012 року в Черкаському навчально-виховному об’єднанні “Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І–ІІ ступенів № 36”, яке розташоване в селищі Оршанець, легалізована дитяча організація “Юні друзі прикордонників”, основними завданнями якої є національно-патріотичне виховання учнів, вивчення рідного краю, екологічна робота, спортивне виховання та всебічний розвиток молоді. На базі Навчального центру проводяться змагання кращих команд районних організацій “Юні друзі прикордонників”. Переможці змагань мали змогу відвідати Республіку Білорусь та побачити, як прикордонники несуть службу на кордоні. За ініціативи та підтримки полковника Момота для мешканців військового містечка Навчального центру закладено та побудовано капличку Преподобному Іллі Муромцю – покровителю прикордонних військ.  З березня 2014 року полковник Момот Ігор Федорович особисто очолював створену зі складу Навчального центру мотоманеврену групу. В період з березня по червень 2014 року даний підрозділ вів активні бойові дії з оборони державного кордону України та знищення колон терористів, що намагалися проникнути через кордон на територію Донецької та Луганської областей. Особовий склад підрозділу, який очолював полковник Момот І. Ф., виявляв мужність, героїзм та відданість Військовій присязі у протистоянні переважаючим за чисельністю та озброєнням бандам терористів.  28 травня 2014 року, у День прикордонника на своїй сторінці у Фейсбуці російськомовний полковник раптом робить запис українською: “День прикордонника 28.05.2014. о 15.00 отримана інформація про можливу спробу порушення кордону бойовиками, які втікають з Донецька. Виїзд групи швидкого реагування на перехоплення ворогів”. Завдяки вмілому керівництву персоналом 2-ї мотоманевреної групи було знищено понад п’ятдесят одиниць техніки, знищено близько 500 терористів, захоплено великі арсенали зброї, озброєння та боєприпасів, у тому числі виробництва Російської Федерації.  Полковник Момот І. Ф. у складних умовах виявляв особисту відвагу та героїзм. Так, знаходячись у пункті пропуску “Довжанський” під час намагань переважаючих сил терористів звільнити затриманого керівника самопроголошеної Луганської республіки Болотова, щоб виграти час для підходу резервів сил АТО, ризикуючи життям, сам на сам вийшов з гранатою без запобіжної чеки до терористів та протягом 3-х годин затягував час. Такий сміливий вчинок змусив терористів відступити та зберіг життя тридцятьом прикордонникам. З боку терористів було понад 200 бойовиків, озброєних кулеметами, гранатометами та мінометами. Мобільні дії мотоманевреної групи стали справжньою проблемою для бойовиків. З усіх мотоманеврених груп, що виконували завдання на ділянках східного кордону, група полковника Момота виявилась єдиною, яка вела дійсні бойові дії з бандами терористів, та визнана керівництвом служби найбоєздатнішою. “Познайомилась я з Ігорем у вертольоті, це був Афганістан… він отримав поранення…, їх десант висадили в полі, і він підірвався на міні…, я транспортувала його на вертольоті… я працювала в Душанбінському військовому госпіталі операційною сестрою…, – пригадує дружина Надія. – Він часто сам приходив до церкви, але нікому про це не казав. Віруючим він став після Афганістану… після цього випадку він почав вірити в Бога… Він сам приходив і спілкувався з Богом”. Під час операції в районі населеного пункту Д’яково, знаходячись на ділянці відповідальності сусіднього підрозділу продовжував координувати дії підрозділу, резервів та авіації Міністерства оборони. Завдяки грамотним та доцільним рішенням, умілому керуванню під час операції було знищено велику колону техніки терористів, у якій перевозилася зброя, боєприпаси, а також знаходився один з керівників та його заступник. Наступного дня в схожій ситуації в районі населеного пункту Дмитрівка був захоплений блокпост терористів, на який згодом вийшла колона з території Російської Федерації, у якій прикордонниками були захоплені один з помічників так званого “Стрелка” та зв’язковий офіцер ФСБ, помічник так званого “Беса”. Усі полонені були конвойовані та передані відповідним підрозділам СБУ.  Створені оперативні та тактичні позиції підрозділом, який очолював Ігор Федорович Момот, стали основою для формування у червні 2014 року на базі цього підрозділу тактичного угруповання “Кордон”, завданням якого стало взяття під контроль ділянки східного кордону в межах Донецької та Луганської областей та закриття його для проникнення груп та колон терористів. У своїй книзі “Генерал Момот: наш міф” Андрій Кравець пише: “Останній лист Ігоря Федоровича, написаний ним через “приват” соцмережі Фейсбук Голові Черкаської ОДА Юрію Ткаченку був такого змісту: “Только вернулся с “Довжанского” – вывезли 9 раненых, 3 из них с Оршанца, один тяжелый. Основные ранения – осколочные и пулевые в голову, работал снайпер. Стрельба велась со стороны россии”. Росію написав з маленької літери – мабуть, поспішав?"- Під час однієї з операцій група полковника Момота І. Ф. діяла у передовому загоні та забезпечувала прохід головних сил угруповання. Розвідкою групи було викрито засідку терористів, яку вони готували для ураження колони угруповання. Завдяки вмілим та рішучим діям засідка була знищена, на місці виявлено кілька установок ПЗРК “Игла” російського виробництва в штатній упаковці.  “Ігор Федорович був патріотом своєї країни, і вислуга років, його вік… вже дозволяли йому бути на пенсії, але … він був відважною людиною... він з болем в серці переживав… йому була не байдужа доля України”, – розповідає майор Олексій Лупан. Керівництво відомства високо оцінило управлінські якості, мужність і героїзм полковника Момота І. Ф., а 31 травня цього року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України він призначений на вищу посаду заступника начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.  11 липня 2014 року Ігор Федорович Момот героїчно загинув, виконуючи завдання з охорони й оборони прикордонних рубежів на ділянці Луганської області поблизу н. п. Зеленопілля під час обстрілу прикордонних підрозділів та підрозділів ЗСУ з РСЗВ БМ21 “Град”. “Трубку взяла донька, їй повідомили, що її батько загинув… думали, що мені повідомляють – сказали: Ваш чоловік загинув… Вона мовчала довго, потім відключила телефон і сім годин мені нічого не говорила, а потім підійшла і каже: “Мама, давай я тобі щось скажу, але ти сядь… мама, папа загинув…”, – зі сльозами на очах розповідає Надія Момот. Герої, кажуть, не вмирають. На жаль, це не зовсім так. Герої – такі ж вразливі створіння із кісток та плоті, як й інші. Не тіло у них особливе, а душа, яка й спонукає до вчинків, що врізаються у пам’ять нащадків й таким чином дарують безсмертя. Адже помирає той, кого забувають. Утім імені Ігоря Момота це не загрожує.  Уповноважений президента з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, народний депутат Ірина Геращенко, яка закінчувала ту ж школу в Черкасах, що й Ігор Момот, заявила: “З рідних Черкас прийшла страшна новина: у зоні АТО загинув колишній командир “Оршанця”, легендарний полковник Ігор Момот і ще три прикордонники… Жителі Донбасу повинні пам’ятати: за мир у цих регіонах життям кращих наших хлопців платить вся Україна”. На плацу Навчального центру він знову постав перед строєм, але цього разу востаннє – у покритій Державним прапором України труні. Вона була закрита через страшні ураження тіла героя, який пішов з життя полковником, а вже посмертно отримав без сумніву заслужене – генеральське звання.  Попрощатися з генералом прийшло близько трьох тисяч людей. Полковник Ігор Павлов, як і всі інші, не втримав сліз. Він пригадав давню розмову з командиром, якого друзі запрошували полишити службу та зайнятися бізнесом. “Я – солдат. І запах онучів мені приємніший за парфуми. Таким і залишуся!” – відповів тоді Ігор Момот. Під час прощальної церемонії з бойовим офіцером звучала тужлива українська пісня “Пливе кача по Тисині”, яку співали ще бійці УПА і яка стала традиційною для прощання з Героями: спочатку Небесної Сотні Майдану, а потім – бійців АТО.  Окрім того, лунала пісня, яку він просив виконати, якщо загине: “Журавлі”, – про часи Другої світової війни, коли наші предки захщали землю від інших окупантів… Над плацом лунали слова: «Мне кажется порою, что солдаты С кровавых не пришедшие полей, Не в землю нашу полегли когда-то, А превратились в белых журавлей». А ще – пролунав голос… самого Ігоря Момота – з телепроекту “Наш Шевченко”. Ігор Момот вибрав для себе сказати на всю країну пророчі слова Тараса Шевченка: «Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні… Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені». Герой його улюбленої книги, легендарний генерал Вітчизняної війни 1812 року генерал Денис Давидов писав вірші. Є серед них такі рядки, які сказані Давидовим немов про генерала Момота – його послідовника на кривавому полі бою, захисника Батьківщини й честі офіцера: «Ворогів карав мечем, Друзів полонив душею».  Указом Президента України від 12.07.2014 № 591/2014 полковнику Момоту І. Ф. присвоєно військове звання генерал-майор (посмертно). У Навчальному центрі встановлено бюст генерал-майору Момоту Ігорю Федоровичу. В серпні 2014 року рішенням сільської ради села Руська Поляна (знаходиться на відстані 3 км від села Оршанець) ім’ям генерал-майора Момота І. Ф. названа вулиця. Надані пропозиції на розгляд топонімічної комісії питань перейменування вулиць м. Черкаси на честь загиблих прикордонників Навчального центру ДПСУ. Указом Президента України від 07.10.2014 № 761/2014 Навчальний центр ДПСУ названо ім’ям генерал-майора Момота Ігоря Федоровича.