Юрдига Олег Степанович

Олег Степанович Юрдига народився 24 червня 1976 р. у с. Якторів Золочівського району Львівської області. Навчався у школі с. Словіта, згодом вступив до вищого професійного училища у Львові за фахом «М'ясник». Військову строкову службу проходив у Хмельницькому та закінчив її у званні молодшого сержанта на посаді командира бойової машини піхоти. Повернувшись, одружився та переїхав жити до Львова. Палкий любитель спорту, Олег Степанович обожнював футбол, грав у команді рідного села Якторів. Він також був небайдужий до природи: постійно ходив до лісу, щойно розквітали перші квіти, які він збирав для дружини. Олег Степанович ще мав таке хобі — він дуже полюбляв вирощувати дерева. Постійно купляв різноманітні саджанці та возив їх у село до батьків дружини, де допомагав їм піклуватися про сад. Працював на заробітках у сфері будівництва, їздив по містах із бригадою. Навесні 2014 р. Олегу прийшла повістка, і він одразу пішов до військкомату, не ховаючись. 10 місяців відслужив на Яворівському полігоні інструктором, а потім у складі 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади вирушив на Схід. Демобілізувався у вересні 2015 р. У вересні 2016 р. прийнятий на військову службу за контрактом (на пів року) та вдруге вирушив на війну після коротких навчань на Яворівському полігоні. Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади. Загинув 10 листопада приблизно о 16.00 в районі с. Новозванівка Попаснянського району Луганської області внаслідок мінометного обстрілу наших позицій. Олег Степанович у той час перебував на бойовому посту, де дістав осколкове поранення правої сторони тулуба, несумісне з життям. Залишились дружина та двоє дітей. 14 листопада 2016 р., коли тіло Олега везли у рідне село Якторів, по дорозі зі Львова, аби віддати шану воїну, виходили люди з українськими прапорами. Односельці зустрічали Олега, стоячи навколішки.