Василенко Олександр Васильович

Пам'яті Олександра Василенка Його ніхто не міг утримать вдома, Коли в столиці знявся буревій: «Мерщій туди! Ця місія свідома Для багатьох — у епіцентр подій!». Він на Майдані боронив свободу. Він виродків, «тітушок» розганяв, У боротьбі, як син свого народу, Військовий вишкіл гідно здобував. А потім добровольцем на підмогу До побратимів на Донбас, на Схід, Щоби прискорить нашу перемогу, Пішов у доленосний свій похід. Щоб відсіч дать належну «лугандонам», Сашко не раз під кулями стояв, Їм здачу щедро з перцем роздавав, Допоки не скінчилися патрони… Оточення з боків під Краснодоном, Смерч залпів звідусіль по наших б'є , А старший брат-москаль із-за кордону «Гостинці» у снарядах роздає… Так цілий місяць пекла метастази, Під градом мінометного дощу Він ніс свій Хрест, виконував накази, А в тишині… домашнього борщу Хотілось! Мрія вернеться додому, В обійми рідних, В Медвин, у село, Залишить біль свій і буремну втому, І знову буде так, як все було. Та не судилось,скошений в двобої, Він довго ще боровся за життя Там, де уже немає вороття, Бо так живуть лиш істинні герої!