Губанов Сергій Леонідович (Сєдой)

Завжди йшов попереду, прикриваючи побратимів, – історія Героя України, легендарного комбата «Луганськ-1» Сергія Губанова Після його загибелі у 2020 році підрозділ, який він очолював, назвали на його честь. Ім’я та подвиг відважного поліцейського назавжди увійшли в історію боротьби за Україну. У 1995 році Сергій розпочав службу в системі МВС як оперативник Стаханівського міського відділу міліції. У 2014 році він обіймав посаду керівника Ленінського районного відділу міліції міста Луганська.Сергій Губанов завжди залишався на боці закону й був справжнім патріотом своєї країни. У 2014 році, після початку бойових дій на Луганщині, полковник Губанов разом із підлеглими вивіз зброю та боєприпаси з міськвідділу, аби вони не потрапили до рук бойовиків. «Людина слова, патріот своєї країни, яку безмежно любив і робив усе для того, щоб Україна була вільною. Коли почалися події "-русскої весни"-, Сергій об’єднав навколо себе колектив. Люди готові були йти за ним, бо він підтримував та турбувався про всіх», – згадує комбата Тарас Симоненко. Правоохоронці разом із силами Антитерористичної операції намагалися втримати місто й не допустити його окупації. У травні 2014 року Сергій разом із кількома офіцерами потрапив у полон. Ворог намагався дізнатися місцезнаходження складу зброї луганського гарнізону правоохоронців. Рішучий опір підлеглих Губанова завадив злочинцям убити полонених. Згодом правоохоронців звільнили, але на їхнє життя почалося полювання: біля будинків організовували засідки, а на ворожих блокпостах розвішували фотографії з так званого розстрільного списку. Восени 2014 року в місті Щастя Сергій Губанов разом із колегами ніс службу на блокпості. Того дня загарбники форсували річку й із флангів атакували захисників. П’ятеро міліціонерів разом із військовослужбовцями ЗСУ прийняли бій. Протягом семи годин учорашні дільничні та оперативники відбивали атаки ворога. Вони знищили піхоту російських бойовиків і не допустили захоплення міста та Луганської ТЕС, яка забезпечувала електропостачання майже всієї області. У 2015 році в місті Щастя Сергій Губанов очолив перший добровольчий батальйон «Луганськ-1». До його складу увійшли віддані Україні патріоти, які стали на захист країни від ворога.Підлеглі називали комбата «Сєдой» або «Батя». Батальйон «Луганськ-1» став для всіх родиною, а кожен боєць відчував підтримку комбата. Сергій Губанов очолював підрозділ шість років. Він не лише брав участь у контрдиверсійних заходах, а й завжди йшов першим у групі. Його слова: «Я командир – і ви повинні брати з мене приклад». «Навколо нього об’єднувалися люди, готові захищати свою країну. За Батею йшли і в вогонь, і у воду», – розповідає Тарас Симоненко.«Сєдого» всі поважали. Якщо підрозділ приїжджав на ротацію, то обов’язково контактував із ним для спільного планування дій, адже батальйон «Луганськ-1» ніс службу вздовж лінії розмежування без жодної ротації. «Це людина, яка не лише віддавала накази, а й вела за собою бійців. Його всі поважали за професіоналізм і людяність», – згадує Антон Потурайко.Сергій мріяв визволити рідний Луганськ і вигнати російських окупантів із української землі. 20 травня 2020 року Сергій Губанов загинув у районі селища Трьохізбенка. Він підірвався на міні під час виконання завдання штабу Операції об’єднаних сил, не доживши місяць до свого 45-річчя.Того дня Україна втратила гідного сина, який понад усе любив Батьківщину, свій народ і родину та прагнув свободи й незалежності. За заслуги перед Україною полковника поліції Сергія Губанова нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Указом Президента України йому посмертно присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».Навіки в строю!