Малиш Владислав Вікторович (Тор)
29 січня 1991 – 8 грудня 2023Дніпропетровська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Майстер-сержант Владислав Малиш (позивний Тор) загинув 8 грудня 2023 р. Під час штурмових заходів підрозділу воїн дістав поранення, несумісні з життя. Свій останній бій 31-річний захисник прийняв поблизу с. Кліщіївка Донецької області. Народився Владислав у с. Лозуватка на Дніпропетровщині. Після закінчення загальноосвітньої школи служив в армії. Після проходження строкової служби продовжив служити у Харківському прикордонному загоні. Обіймав посади інспектора прикордонної служби вищої категорії та заступника начальника 3-го відділення інспекторів прикордонної служби. Згодом пройшов кінологічні курси й обіймав посаду кінолога у Криворізькому аеропорту. Любив усе, що хоч якось стосувалося військової тематики. Розумівся на зброї. На дозвіллі любив ходити у гори, обожнював Карпати. Шлях боротьби з російськими загарбниками розпочав ще в 2014 р., коли брав участь у відбитті збройного нападу на управління Луганського прикордонного загону. З перших днів повномасштабної війни Владислав став на захист Вітчизни та виконував бойові завдання в зонах активних бойових дій на Харківщині. Разом із побратимами захищав небо Харківщини, збиваючи ворожі дрони. Згодом був переведений до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Обіймав посаду штурмовика. Владислав Малиш був нагороджений нагрудними знаками «Ветеран війни» та «За участь в антитерористичній операції (За оборону Луганська)», а вже посмертно — орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою Президента України «За оборону України». «Мені й досі важко повірити, що я тебе більше не побачу і не обійму. Скільки б мого життя не пройшло, я завжди кохатиму і пам'ятатиму тебе. Ми сумуємо за тобою. Твоя сім'я, дружина Євдокія, доньки Владочка та Алінка», — написала дружина воїна. Поховали захисника на Алеї Слави у рідному селі. Вдома на Владислава чекали дружина, дві доньки, батьки та брат.Платформа пам'яті 'Меморіал'