Володимир Анатолійович. Матківський (Маланець)

Старший лейтенант резерву Анатолій Мартинюк опублікував у мережі «Фейсбук» своєрідну зворушливу епітафію загиблим побратимам, більшість із яких він знав особисто, бо раніше командував саме цим підрозділом. Прощання з братами «Мій рідний взвод третьої роти… Вперше ми зустрілися в Нових Петрівцях — настільки всі різні, але з однією метою — і по-справжньому згуртувалися на блокпості № 7 під Слов'янськом. Й досі не можу повірити, що багатьох моїх хлопців уже немає серед нас, а стількох покалічило… Володимир Матківський (позивний Маланець) з Київщини. Брате, я тебе ще мало знав, ти був новим бійцем взводу, але впевнений, що ти – найдостойніший син України. Вічна дяка і шана! Хотів би особисто супроводжувати тебе додому, в останню путь, але це фізично неможливо… Тамую свою тугу тим, що хоча б у Харкові зміг попрощатися з тобою. Я неймовірно гордий, що служив із такими Людьми в 1-му резервному батальйоні оперативного призначення Національної гвардії України імені Героя України генерала Кульчицького. Ми, живі, не маємо жодного морального права дозволити собі бути пасивними, забути про Них, забути про те, за що вони гинули, бо інакше прокляне нас наша рідна земля, полита їхньою кров'ю! Герої не вмирають! Слава Україні!».