Нерода Володимир Валентинович (Малий)

25-річний боєць Володимир Нерода загинув 13 жовтня 2022 р. біля м. Соледар на Донеччині. Потрапив під артобстріл, коли рятував пораненого побратима. Володимир народився у с. Башлики на Волині. Жив у с. Мощаниця та м. Луцьк. Здобув фах маляра-штукатура в Оваднівському професійно-технічному ліцеї. Працював різноробочим на «Укрпошті». Пішов на фронт у 19 років. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Великого. Брав участь в АТО. У 2018 р. дістав важкі поранення. Лікарі не давали шансів, але він вижив. Лікувався в Україні та Німеччині. У 2019 р. через проблеми зі здоров'ям звільнився із ЗСУ. Проходив реабілітацію, під час якої почав займатися стрільбою з лука. Через поранення це давалося нелегко. Але Володимир не здавався і продовжував тренуватися. Став членом клубу стрільби з лука «Луцькі соколи». У 2020 р. посів перше місце в категорії «Початківці» в онлайн-змаганнях «Ігри Нескорених 2.0». Мріяв потрапити до національної збірної. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, чоловік знову взяв до рук зброю. З реабілітаційного центру на Львівщині приїхав до Луцька і записався в місцеву тероборону. Через 5 місяців став бійцем добровольчого батальйону «ОУН», який згодом приєднався до складу 71-ї окремої єгерської бригади. У теробороні мав позивний Малий, у батальйоні «ОУН» — Токар. «Володимир був позитивний, яскравий, не міг сидіти на місці, не міг чекати, одразу йшов щось робити, хотів бути корисним. Виконував усі завдання, які йому ставили. Обов'язково доповідав про те, як впорався. Був відповідальний у всіх процесах. Вів за собою хлопців», — розповів побратим Павло Ковальський. Поховали героя у с. Мощаниця на Волині. У нього залишилися батьки, троє братів і двоє сестер.