Сидоренко Сергій Іванович

Сидоренко Сергій Іванович

Дата та місце народження: 30 вересня 1980 р., с. Новопавлівка, Межівський район, Дніпропетровська область.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область.

Звання: Старший сержант.

Посада: Командир бойової машини-командир відділення.

Підрозділ: 93-я окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. "Зеленим коридором" на дорозі в районі с. Новокатеринівка. 2 вересня 2014 р. тіло Сидоренка С.І. разом з тілами 87 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Сімейний стан: Залишились дружина, десятирічний син та п’ятнадцятирічна донька.

Місце поховання: с. Новопавлівка, Межівський район, Дніпропетровська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

від дружини, сина та доньки від найкращого друга Анатолія від сім’ї Антонюк від сім’ї Сухощенко
від Олександри Базелюк від братів: Юрія, Михайла, Андрія, Олександра та Руслана від батька від вітчима Олександра
від сім’ї Скородід

Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі – Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі – За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...

***

И фраза лишь одна слышна
Да будь ты трижды проклята ВОЙНА!!!
А по щекам ... катились слёзы.


старшина Усс Степан Миколайович, другий зправа (загинув);
старший солдат Романов Федір Анатолійович, третій зліва (загинув);
старший солдат Романов Федір Анатолійович, по центру на передньому плані (загинув).
Розташування 2РТГр 1МБ 93 ОМБр , Луганська область, біля кордону з Росією.

(Для збільшення фотографії натисніть на неї!)

Товариш по службі: Прекрасные жизнерадостные ребята. Федя и Стёпа медики, всегда и везде вместе неразлей-вода, никогда не видел их "смурными" всегда шуточки-прибауточки типа: у нас два лекарства есть, и оба расслабляют, но одно голову другое ж........у, и ржут, мы тебе оба выпишим, но главное одно другим не закусывай, а то....... и опять ржут. До последнего момента, будучи уже ранеными, пытались оказывать помощ своим товарищам, у одного из ребят пуля пробила пластину бронежилета и застряла между рёбер, они вытащили пулю, и зашили рану, извлекли осколки из ноги и головы, жив он остался только благодаря их помощи. И погибли вместе (пишу с чужих слов), обоих ранило, Стёпу как говорят ребята сильно "порвало", Федя вроде был полегче, и он тащил его на себе до последнего. Из них двоих Федя всегда был более решительным, когда их окружили Федя прижал Стёпку к себе и подорвал гранату. (вроде как на том месте где нашли их останки, вокруг было много Российских десантников, но утверждать не берусь, все как то сумбурно и по разному этот момент описывают). Сидоренко погиб уже попав в плен, российский лейтенант (вроде из Костромских десантников) застрелил его выстрелив ему в спину, за то что он вступился за ребят которых этот лейтенант расстреливал.