Сухенко Максим Володимирович («Трассер»)

Сухенко Максим Володимирович

Дата та місце народження: 28 листопада 1981 р., м. Київ.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Горбатенко, Старобешівський район, Донецька область.

Звання: Молодший сержант міліції.

Посада: Міліціонер.

Підрозділ: Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець" ГУМВС України в Київській області.

Обставини загибелі: Загинув 29-го серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. Зеленим коридором під час обстрілу російськими десантниками у х. Горбатенко. Був тимчасово похований місцевими мешканцями на кладовищі х. Горбатенко разом з бійцями батальйонів: "Миротворець" Катрич В.С., Набєговим Р.В., Гораєм О.З., "Херсон" Вовченко О.П., "Світязь" Шолухою В.Г. 15-го вересня 2014 р. тіло Сухенко М.В. було ексгумовано та привезено до Запоріжжя пошуковцями Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан"). 18 вересня тіло Максима було привезено до м. Києва. 21 вересня Максима Сухенка було поховано в м. Києві.

Сімейний стан: Залишились дружина та дві доньки.

Місце поховання: м. Київ, Лук’янівське військове кладовище, діл. № 4, р. 1а, м. 6 (фото пам'ятника, 50°28'09.9"N 30°27'10.0"E).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Эти цветы возлагаю Герою! Герою, отдавшему жизнь за великий подвиг во имя Украиснкой земли! За детей, родных, за свободу и лучшее будущее! Каждый Герой оставляет нам свой молчаливый наказ! Лицо, глаза, улыбка и очень живой взгляд излучает тепло и надежду... Что все это не зря! "Слава Героям!" - Не просто слова... Слова омытые кровью, потом, землей, страданиями, слезами, смехом детей и светлыми днями, радостью и верой в лучшее! Память о тех, кого нет с нами, теперь будет вечной! Бессмертие - это тоже жизнь! В наших сердцах, мыслях, словах... Я низко кланяюсь тебе, Герой! Покойся с миром! Твой подвиг никогда не будет забыт! Ты навсегда живой! Вечная Слава Героям!
Светлана НОЗАДЗЕ, Россия

Максим Володимирович не проходив строкової військової служби за станом здоров’я – але у травні 2014-го він добровільно зголосився стати на захист Вітчизни. За плечима 32-річного киянина були навчання в університеті та політехнічному інституті, робота на посадах фахівця з ІТ-технологій у кількох фірмах. Останнім часом він допомагав сестрі у веденні власного бізнесу. До речі, це швацьке підприємство одним із перших відгукнулося на заклик волонтерів, виготовивши для Українського війська чималу партію Державних прапорів, а нині його працівники продукують спорядження для бійців АТО…

Максим був чудовий чоловік для дружини і батько для двох доньок. Він мав широке коло захоплень: обожнював гідробіологію (про що досі нагадують кілька акваріумів у його квартирі), постійно підтримував фізичну форму, а ще – понад 10 років займався страйкболом, разом із друзями по клубу відтворюючи спецпідрозділ американської поліції SWAT. Влітку 2014 р. для нього, як і для більшості прихильників цієї військово-спортивної гри, «баталії» з умовним противником перетворилися на страшну реальність.

Як згадує дружина Світлана, Максим завжди й у всьому радився з нею, окрім одного рішення – щодо вступу до лав «Миротвореця». У складі підрозділу швидкого реагування молодший сержант міліції Сухенко виконував роль кулеметника та зарекомендував себе вправним, стійким бійцем. Разом із побратимом, сержантом міліції Дмитром Назаренком вони чимало зробили для покращення оснащення батальйону й удосконалення його вишколу. Згодом вони разом брали участь у бойових операціях в Слов’янську та Дзержинську, кілька діб тримали оборону залізничного депо в Іловайську. 29 серпня, під час виходу з оточення, діставши тяжкі поранення, Максим Володимирович продовжував вести вогонь зі свого кулемета, прикриваючи товаришів. Побратими винесли його з поля бою, але вночі в селі Новокатеринівці, у ворожому кільці, герой помер від втрати крові…

Сухенко Максим Володимирович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Сухенко Максим Володимирович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Сухенко Максим Володимирович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Гоша Тихий: "Вот что для меня — украинский флаг. Это фото я сделал 23 августа, в день флага, — год назад. "Козак Мамай" на нем — боец батальона "Миротворец" Максим Сухенко. Он сидит в кузове КамАЗа перед выдвижением на выполнение боевого задания в г. Иловайск. 29 августа, после 6 дней уличных боев в окруженном городе, при прорыве из котла, Максим погиб. Вечная память и слава герою!"