Гуменюк Микола Олександрович

Гуменюк Микола Олександрович

Дата та місце народження: 23 травня 1993 р., с. Птича, Дубенський район, Рівненська область.

Дата та місце загибелі: 28 серпня 2014 р., с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область (47°43'11.8"N 38°06'59.9"E).

Звання: Солдат.

Посада: Водій.

Підрозділ: 51-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 28 серпня 2014 р. внаслідок обстрілу російських військ, на південній околиці с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область, намагаючись доставити боєприпаси оточеним українським військовим в Іловайську. Разом з Миколою загинув солдат Ю. Чижов.

Тіло було забране 1 вересня 2014 р. групою медиків та військових полковника Палагнюка. Похований 10 жовтня 2014 р. на Краснопільському кладовищі, як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований по ДНК та визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову. Ексгумований 2 серпня 2018 р., 4 серпня перепохований з військовими почестями на батьківщині.

Військова операція: Бої за м. Іловайськ.

Сімейний стан: Залишились мати та брат.

Місце поховання: с. Птича, Дубенський район, Рівненська область.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 4, місце 25.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 270/2019 від 17 травня 2019 року, "за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, громадянську мужність, самовідданість у відстоюванні конституційних засад хдемократії, прав і свобод людини, вагомий внесок у культурно-освітній розвиток держави, активну волонтерську діяльність", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вічна пам'ять...
Людмила
від Василини
Тобі було б сьогодні двадцять шість ,
Веселе свято з квітами, тортами,
Зійшлися б рідні, близькі, дітвора…
Не буде свята, адже ти не з нами…
Миколо, ти герой для нас усіх.
Та чомусь лише сльози, а не сміх
Почесне це звання в нас викликає
І серце гострим болем обпікає.
Завчасно посивіла твоя мати,
А я всіма словами проклинаю ката
за те, що так примусив її страждати.
Хай згине той, хто нищить мій народ,
Потоне в материнських хай сльозах!
Не буде щастя мати ворог наш,
Що так безжально чинить оцей жах!
Миколо, ми всі у вічному боргу перед тобою … Спочивай з миром…
Неймет І.О. класний керівник