Жайворонок Богдан Сергійович

Жайворонок Богдан Сергійович

Дата та місце народження: 24 червня 1982 р., м. Київ.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Горбатенко, Старобешівський район, Донецька область (47°45'14.3"N 38°05'57.3"E).

Звання: Рядовий міліції.

Посада: Міліціонер.

Підрозділ: Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Дніпро-1".

Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. "Зеленим коридором" на дорозі поміж с. Новокатеринівка та х. Горбатенко. 2 вересня 2014 р. тіло Жайворонка Б.С. разом з тілами 87 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі м. Запоріжжя, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК. Перепохований 28 жовтня 2015 р.

Сімейний стан: Залишились мати, дружина та син.

Місце поховання: м. Дніпропетровськ, Краснопільське кладовище, участок № 79 (фото пам'ятника, 48°25'17.0"N 34°57'13.0"E).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Воины света, в небо ушедшие,
Злу вы войну объявили свою.
Землю оставили, к солнцу и звёздам
Вы унесли о свободе мечту.
Боже, прими их к себе в своё воинство,
В страшном бою они жизнь не спасли,
За свою землю, за свою Родину,
За Украину они полегли…

от семьи Пелипенко

Народився 24 червня 1982 року у місті Києві. У 1999 році закінчив ЗОШ І-ІІІ ступенів у селі Гордіївка Канівського району Черкаської області. Закінчив Дарницький технічний ліцей міста Києва. Разом з сім’єю переїхав до міста Остер Козелецького району. У 2001-2003 роках проходив строкову військову службу у військовій частині А 1766 (97-а Полтавська окрема гвардійська механізована бригада). Після закінчення служби працював у компанії по виготовленню та ремонту дверей. 24 липня 2014 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на посаду міліціонера 4-го взводу 4-ї роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».

Зі спогадів: Автівки, які рухалися позаду автобусів також зупинилися і бійці занімали позиції навколо, щоб подавити вогонь з приватних дворів. З сірого пікапу ніссану «Дніпро-1» також вискочили бійці Іван Науменко, Вячеслав Фокін, Микола Курносенко і Вадим Купріков. Деякий час бійці вели вогонь по подвір’ях з яких рострілювали українську колону. Під час циєї стрілянини до пікапу підповз поранений в руку боєць «Дніпро-1» Богдан Жайворонок і закликав про допомогу. Курносенко прийняв у товариша його зброю, а Фокін допоміг забратися пораненому товарищу в кузов пікапу. Стрілянина з боку ворога трохи вщухла і вцілілі машини приготувалися рухатись далі. Іван Науменко знов посів за кермо, а бійці зайняли місця в машині. Єдиний хто не зайняв своє місце, був Микола Курносенко. Він відбіг кудись далі по вулиці і більше його екіпаж пікапа не бачив. До машин, які ще могли рухатися, також підбігали і посідали бійці з підбитих машин. До пікапу також підбіг один з бійців «Миротворця» Сергій Сіроштан і застрибнув в кузов. За селом ніссан проїхав близько ста метрів по грунтовій дорозі і нарешті бійці побачили ліворуч рідку лісосмугу, біля якої на їх очах була підбита якась автівка і вискочивші з неї ще живі бійці намагалися добігти до цієї рідкої посадки. Їх росстрілювали з стрілецької зброї і, як здалося бійцям в пікапі, більшість з них не врятувалась...