Зелінський Гавриіл Вікторович

Зелінський Гавриіл Вікторович

Дата та місце народження: 17 вересня 1976 р., с. Мала Білозерка, Василівський район, Запорізька область.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область.

Звання: Старший лейтенант.

Посада: Заступник командира роти по роботі с особовим складом.

Підрозділ: 93-я окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 29-го серпня 2014 р під час виходу з Іловайського котла т.зв. "Зеленим коридором" на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка поруч зі ставком. Загинув разом з значною частиною бійців 93-ї механізованої бригади, які доки що не опізнані (не ідентифіковані). Був ексгумований пошуковцями Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") 11-го вересня 2014 р. Похований 3 квітня 2015 р.

Місце поховання: м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

від Володимира Чайкіна


Гавриіл Зелінський, зліва. Михайло Шматченко (помер), зправа.


Стоять: третій зліва старший лейтенант Г. Зелінський; перший зправа майор П. Балагланов (загинув).
Сидять: в центрі лейтенант О. Графа (загинув).
Мобілізовані офіцери 1 механізованого батальйону 93 ОМБр, день відправки, 15.05.2014 р.
(Для збільшення фотографії натисніть на неї!)


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Товариш по службі: Фото сделано в день отправки 15.05.2014 15:21. во втором ряду, слева, ближе к проходу ст.л-нт Зелинский Гавриил Викторович. Нам он представился как Гарик, сказал, что так его называют родные, близкие и друзья. Очень уравновешенный, остроумный, образованный, внимательный к деталям, любил порядок во всём, очень юморной. Патриот Украины, в военкомате когда он пришел ему сказали, что по его специальности (танкист) необходимости уже нет, и предложили пойти заместителем по воспитательной работе, он согласился. Как мне кажется лучший из нас. Запомнилось, за несколько часов до первого выхода Гарик попробовал отпроситься домой (зайти к нотариусу, и купить запасные очки), так наши "отцы командиры" сначала ему отказали, обьясняя это тем, что он хочет "слинять". Только когда м-р Денисов поручился, с горем пополам отпустили на 2 часа (в Новомосковск). Когда вернулся сказал - жалко сын спал, хотел поцеловать, но побоялся разбудить, сынишке было 8 месяцев. На ротацию батальон вернули в конце июля, дали 10 суток отпуска и следующий выход под Иловайск 19.08.2014.

Как погиб Гарик описывать не хочу, умом я все понимаю, а принять то что его больше нет пока не могу. Попросил выживших ребят с экипажа БМП 319 (она практически на всех фото всех архивов) описать как это было (в этой же машине из погибших ехали майор Д. Денисов, младший сержант И. Троценко, солдат Р. Баранов, солдат В. Логвиненко). Думаю у них это получится лучше.

Как то мечтали вместе о том как закончится война, встретимся вместе и Гарик (заядлый грибник) сказал, что проведёт нас по "секретным грибным местам"......он очень любил жизнь. У него остался маленький сын и жена.

18 травня, у Запоріжжі встановили дошку з іменами полеглих військовослужбовців 93ОМБр ЗСУ на одному з будинків, що розташований на вулиці, названій на честь підрозділу – «Героїв 93-ї бригади».


Для збільшення фотографії натисніть на неї!