|
Обставини загибелі: Вранці 29 серпня 2014 р., під час виходу т.зв.
Зеленим коридором з "Іловайського котла", їхав у кузові броньованої вантажівки КАМАЗ у складі автоколони
батальйону "Донбас" по дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільського. Коли КАМАЗ вже в`їзджав до с. Червоносільського, по ньому вистрілів
російський танк. Кабіну вантажівки розірвало, а потім здетонував боєкомплект у кузові. У КАМАЗі загинули
Стаф,
ВДВ,
Контра,
Руха,
Кавказ,
Рус,
СВД та
Лисий. Бейн встиг вискочити з кузову КАМАЗу до вибуху, але потрапив під
кулеметну чергу. Дістав кілька тяжких поранень та за кілька годин помер у ночі у с. Червоносільське.
Військова операція: Бої за м. Іловайськ.
Сімейний стан: Залишились батьки та молодший брат.
Місце поховання: м. Часів Яр, Донецька область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 8, місце 16. 
Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).
 |
Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.
від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки |
Ігор ТИХАН, Вишгородська самооборона (матеріал у газеті «Вишгород»):
В Іловайському котлі загинув Дмитро Карбан із Артемівська. Познайомився я з Дмитром на Майдані у лютому 2014-го. Він приїхав до Києва у січні —
втративши практично всі стосунки із своєю родиною: навіть рідна мати не подарувала йому «зв’язки з київською хунтою». 12-річний брат Дмитра
телефонував йому потайки і казав: «Дімка, я тобой горжусь».
Дмитро під час чергування на блокпосту Вишгородської самооборониПісля Майдану Вишгородська самооборона прихистила його в себе. Разом із нашими хлопцями Дмитро Карбан
стояв на блокпосту на ГАЕС. Як тільки оголосили набір до батальйону «Донбас» — Дмитро одним із перших пішов добровольцем у зону АТО. Про загибель
Дмитра Карбана мені повідомили товариші з його загону. Розповідали, що загинув, як воїн — у бою. Помер від втрати крові – автоматна черга перебила
артерії на ногах, а удар крупнокаліберної кулі у бронежилет зламав грудну клітину хлопця.
Згадую Дмитра як дуже скромну, чесну, відкриту, ба навіть
довірливу людину. 20-річний хлопець щиро вірив, що в Україні можна — і треба! — змінити життя на краще. Він просто-таки заряджав своїми надіями,
що ми можемо, що ми гідні того, щоб жити у світлій країні. Коли я слухав його, то ловив себе на думці: «Саме такі люди повинні керувати державою».
Україна має бути такою ж чесною, відкритою, з блискучими дитячими очима, в яких надія на світле майбутнє і віра, що ми не просто дочекаємося його,
а зробимо нормальне життя в Україні власними руками. Ми не можемо зрадити Дмитра, який загинув за наше з вами краще життя. Ми зобов’язані змінити
ситуацію в державі — кожен на своєму місці...
|
