Дата та місце народження: 29 грудня 1962 р., м. Житомир.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Звання: Прапорщик резерву.

Посада: Офіцер взводу інструкторів.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ ''Донбас''.

Обставини загибелі: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, пожежна машина рухалась в автоколоні батальйону "Донбас" з с. Многопілля до с. Червоносільське. На околиці с. Червоносільске пожежна машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил РФ і отримала пряме попадання. Сергій був у середині машини. Загинув разом з Редом, Бані, Туром, Восьмим та Ахімом. 3-го вересня тіло Бірюка разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та перепохований 17 березня 2015 р. у Житомирі

Військова операція: Бої за м. Іловайськ.

Сімейний стан: Залишилися дружина та син.

Місце поховання: м. Житомир, Смолянське військове кладовище (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 8, місце 18.

Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Сьогодні в Україні чорний день… В домівках у героїв ллються сльози, Та повернути їх ніхто не в змозі – Сьогодні в Україні чорний день. Помолимось усі за їхні душі. Поставимо в церквах за них свічки; Чоловіки, батьки, сини та друзі – За рідну землю в небі полягли. А завтра буде помста по заслузі! За кожну краплю материнської сльози, За дикий біль, що розриває душу, За кожну цятку української землі... Дорош Н.В. від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки

Стояли соняхи у полі Від куль вони не знали болі Не відчували ті смертельні рани Коли били "гради" й "урагани"... Стояли соняхи у полі... Червоні від святої крові! А поряд клени і тополі Свідки в тім нерівнім бої... Оточено було все ворогами Окупантами, підлими "братами"... В низинах десь були тумани ...далеко десь, у сльозах мами... Синам в цей час благали Долі !!! Свободу Україні ! Незалежності і Волі ! А десь над соняхами в полі До Сонця в небо йшли Герої... Від Наталі Харченко, мами "Реда"