|
Обставини загибелі: Загинув 27 липня 2014 р. під час бою
на залізно-дорожному переїзді в м. Лутугине, Луганська область. Разом з Орестом загинули підполковник С. Коврига,
старший лейтенант І. Римар,
старший сержант С. Шостак,
старший солдат І. Куліш,
солдат М. Личак,
солдат А. Алієв,
солдат С. Менюк,
солдат М. Вербовий,
солдат О. Давидчук,
солдат В. Бойко,
солдат І. Василаш та
лейтенант М. Куценко.
Місце поховання: м. Заліщики, Тернопільська область (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 6, місце 1. 
Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
 |
|
 |
| від Інни Дерябіної |
від Андрія Музики |
від Романа Дубового |
Орест народився 23.07.1991 р. в Заліщиках, там же навчався в гімназії ім. братів Гнатюків. Випускник
Київського військового ліцею ім. Івана Богуна, студент Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, боєць спортивного клубу
“Характерник” (м. Тернопіль), громадський активіст, духовний ватажок. Орест знав і любив історію, вільно володів англійською мовою, багато читав.
Його життєвий девіз звучав так: «Україна або смерть!», і він знав, що рабам цього не зрозуміти. Його улюбленим віршем авторства Вільяма Хенлі був
«Нескорений», ось два останні рядки з нього: «Я володар своєї долі, Я капітан душі своєї». Хотів, щоб в Україні було гідне життя, за що і загинув!
Герої не вмирають, вмирають вороги! Спи спокійно брате! Слава Україні! Героям Слава!
|
