Мотичак Роман Миколайович («Комуніст»)

Мотичак Роман Миколайович

Дата та місце народження: 30 травня 1969 р., с. Бережок, Турківський район, Львівська область.

Дата та місце загибелі: 10 серпня 2014 р., с. Полтавське, Амвросіївський район, Донецька область (47°53'11.4"N 38°13'17.1"E).

Звання: Старший солдат резерву.

Посада: Оператор групи аналізу та координації.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ ''Донбас''.

Обставини загибелі: Як повідомив командир батальйону майор резерву Семен Семенченко, група з 15 бійців, у складі якої перебував Немо, рухаючись попереду колони, виявила на мосту, через який пролягав шлях з Іловайська, ознаки мінування – підозрілі дроти. Гвардійцям вдалося запобігти підриву моста, але вони потрапили під обстріл із великокаліберних снайперських гвинтівок і кулеметів. Під час бою диверсанти були відкинуті, але полковник Юрій Бойко, підполковник резерву Юрій Літвінський і старший солдат резерву Роман Мотичак полягли, ціною свого життя забезпечивши просування батальйону та врятувавши десятки товаришів.

Військова операція: Бої за м. Іловайськ.

Сімейний стан: Залишилися батьки, дружина, син та дочка.

Місце поховання: с. Лімна, Турківський район, Львівська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.

від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки

Роман Миколайович Мотичак народився у селищі Бережку Турківського району Львівської області 30 травня 1969 року, згодом проживав у сусідньому селищі Лімні. Закінчив місцеву школу, пройшов строкову військову службу в одній із частин морської піхоти Північного флоту. Служити довелося вже на закаті існування СРСР, в далекому Архангельську. У складі зведеного підрозділу цих елітних військ брав участь у військовому параді в Москві (останньому перед розпадом Радянського Союзу). Одружився, став батьком двох дітей. До подій на Майданіу Романа були цілком мирні плани. Збирався будувати власний будинок, створити автомайстерню. Часто їздив за кордон, привозив звідти різні деталі і механізми, змайстрував нову диґу (саморобний всюдихід) – найкращу в селі. Здавалося б, звичайна біографія звичайної людини. Ось тільки далеко не кожен здатний добровільно зголоситися бути господарем на своїй землі та взяти на себе відповідальність за її майбутнє.

Роман Миколайович брав активну участь у подіях Революції Гідності у складі у сотні Лева. До речі, більшість майданівців запам'ятали Романа як людину у військовій формі із чорним беретом із морпіхівською емблемою на голові. Коли у квітні розпочалося формування батальйону НГУ «Донбас», він без зайвих роздумів записався у добровольці. Ідучи на війну, навіть близьким не сказав про це - не хотів засмучувати рідних. Мати Романа, Ярослава Іванівна, згадує, що у своїх намірах син був надзвичайно рішучим і жодні відмовляння змусили б його скасувати те, що задумав. Проте давати родині привід для хвилювання він теж не хотів – сподівався повернутися додому, коли вони із побратимами назавжди викорінять всі паростки сепаратизму на рідній землі… На жаль, не судилося.

Друзі Романа Мотичака розповідають, що він був спокійним, врівноваженим, але разом із тим, рішучим і безстрашним, коли потрібно було відстоювати честь і гідність України. У рідному селі Романа любили і шанували. Для багатьох він був і залишається зразком для наслідування. Саме тому учнівський та педагогічний колективи школи, зібравши відповідні кошти, вшанували світлу пам’ять героя, встановивши меморіальну дошку на фасаді навчального закладу. А незабаром рішенням ХХІV сесії Турківської районної ради VІ скликання на підставі рішення Лімнянської сільської ради та протоколу засідання трудового колективу Лімнянського НВК Лімнянському навчально-виховному комплексу Турківської районної ради Львівської області було присвоєно ім'я Романа Мотичака. Прикрашає пам'ятна дошка і стіну будинку, де проживав чоловік.