Сирбу Дмитро Васильович

Сирбу Дмитро Васильович

Дата та місце народження: 8 лютого 1994 р., смт Сарата, Одеська область.

Дата та місце загибелі: 11 липня 2014 р., с. Зеленопілля, Свердловський район, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Курсант.

Підрозділ: Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів ДПСУ.

Обставини загибелі: Загинув 11 липня 2014 р. під час обстрілу бойовиками з РСЗВ «Град» у 4:30 ранку базового табору біля с. Зеленопілля Луганської області. Разом з Дмитром загинули генерал-майор І. Момот, сержант О. Глущак, солдат П. Лазаренко та солдат В. Штолцель.

Військова операція: Обстріл базового табору біля с. Зеленопілля.

Сімейний стан: Залишились батьки та молодший брат.

Місце поховання: с. Новоселівка, Саратський район, Одеська область (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 1, місце 40.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 593/2014 від 15 липня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Дмитрию Сырбу и всем погибшим воинам посвящается…

Ты был из тех, что лучше не бывает.
Я так любил смотреть в твои глаза.
Пример мужчинам – пусть все это знают.
И пусть оспорят то, что я сказал.
Пусть все, кто, сидя дома у камина,
Лаская жен, сынов и дочерей.
В свою посмотрят душу, а не в «спину»
И пусть дадут ответ душе своей.
Ведь дома можно все – растить скотину,
Выращивать прекрасный виноград.
По телевизору смотреть, как рвутся мины
И как окопы накрывает «град».
И как нам дальше жить, скажи оттуда:
Ведь там, наверное, и Бог, и Правда есть.
И почему живут средь нас Иуды,
И что же значит для мужчины слово «честь».
Прости меня, солдат, я тоже виноват
В том, что тебя когда-то поддержал.
Но ты – герой! И я горжусь отныне.
Такой бы смерти я б себе желал.
Ты всем нам объясни – быть, может, в суете
Мы что-то пропустили невзначай.
И в этом скорбном смерти поцелуе
Зажглась неведомая нам еще свеча.
Уж если ты – бандеровец, и Штолцель,
И «батя» Момот, и друзья из Оршанца...
Как объяснить, что совесть – не разменный кошель?
Что значит – верным быть присяге до конца?
Прости нас, брат. Но если есть такие –
То есть страна, и Родина, и Флаг,
И Гимн, и люди, и места родные,
И память вечная в Вас любящих серцах.

Григорий Боз,
дядя и крестный Дмитрия
від Сергія

2013 року Дмитро закінчив Одеський коледж економіки, права та готельного бізнесу, здобувши кваліфікацію молодшого спеціаліста - юриста. Потому він обрав професійну військову кар’єру у лавах Державної прикордонної служби України, 11 квітня 2014 року був зарахований до Навчального центру підготовки молодших спеціалістів ДПСУ.