Федір Валерійович народився в туркменському місті Мари у родині військовослужбовця Радянської Армії. Після трагічної загибелі батька мати привезла Федіра до рідної України, де він вступив на навчання до суворовського військового училища чи спеціальної школи-інтернату з посиленою фізичною підготовкою (найвирогідніше - закінчив Львівський ліцей із посиленою фізичною підготовкою ім. Героїв Крут).

Потому, вочевидь, він пішов стопами батька – деякий час проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних сил України, зокрема, навчався у Одеському інституті Сухопутних військ ЗСУ. Згодом звільнився у запас, одружився, жив із родиною в селі Тептіївці Богуславського району Київщини. Після подій Євромайдану, у яких він брав активну участь, Федір Валерійович вирішив стати до лав Національної гвардії України, уклавши контракт про проходження служби у військовому резерві НГУ. Обійнявши в батальйоні офіцерську посаду, він докладав чимало зусиль для підготовки та виховання підлеглих, здобувши серед резервістів повагу й шанобливе ймення «Дядя Федя». У своєму останньому бою прикрив собою командира підрозділу, прийнявши на себе більшість смертоносної хвилі осколків від вибуху гранати.

Стас Ковика : "Федя Ухарский (Леший) - был нашим старшиной в учебке в с.Старом. Я знал его хорошо. Помню, как передали по рации, что он тяжёлый 300-й (попал в засаду, в момент обстрела находился на броне БТРа, был ранен из АГС), прикрыл собой комбата и находится в коме, в госпитале. Через несколько дней умер. До сих пор не могу уложить этот факт в голове, не верится. Помним..."