|
Обставини загибелі: Загинув 28 серпня 2014 р., коли зведена група військовослужбовців Національної
гвардії та Збройних сил України на двох бронетранспортерах ЗСУ, що вирушила на допомогу силам АТО, потрапила у ворожу засідку у районі селища Комісарівки.
У запеклому бою разом із Олегом загинули
молодший сержант резерву Микола Матвієнко та
солдат резерву Андрій Тищенко,
із понад 20 поранених гвардійців того ж дня помер
старший солдат резерву Олексій Курмашев,
3 вересня 2014 р. у харківському військовому госпіталі помер
прапорщик резерву Федір Ухарський.
Сімейний стан: Залишилися батьки, дві сестри, брат та донька.
Місце поховання: с. Гребля, Переяслав-Хмельницький район, Київська область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 6, місце 14. 
Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі",
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
 |
 |
| Большое спасибо за мужество за
мирное небо над головой. Слава Героям! |
від однополчанина,
Андрія Кобзаря ("Нестора") | 
Олег В’ячеславович народився на Миколаївщині, звідки його родина згодом переїхала до села Гребля
Переяслав-Хмельницького району Київщини. Працював у приватній охоронній фірмі, брав активну участь у подіях Революції Гідності, у числі перших добровольців з
Євромайдану вступив до 1-го резервного батальйону Національної гвардії України, уклавши контракт про проходження служби у військовому резерві НГУ. Однополчани
згадують про нього як про щиру, добру людину, воїна, який ніколи не ховався за спини товаришів і завжди йшов у бій як востаннє. Старший солдат резерву Володимир
Бойчук написав про нього: «Ми разом навчалися на Нових Петрівцях, запам’ятався його впевнений погляд, який немов би свідчив, що є ще козацька кров у наших жилах.
Він розповідав, що вдома в нього залишилася маленька донечка, яку він дуже любив…». З-під Слов’янська Олег В’ячеславович приїхав додому у відпустку, а потім,
попри умовляння рідних, повернувся на фронт, з якого щодня телефонував доньці та переписувався з батьками СМС-повідомленнями. Останнє з них, отримане батьком,
Олександром Васильовичем за півтори години до загибелі сина: «Ось закінчиться війна, підемо на риболовлю разом…».
У місті відкрили пам’ятник воїнам Переяславщини, які загинули за Україну. У Гайшинському НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — ДНЗ» Переяслав-Хмельницького району Київської області встановлено меморіальні дошки на честь Станіслава Зінчика та Олега Доги.
|
