Сніцар Павло Леонідович

Уродженець Кіровоградщини Павло Леонідович Сніцар розпочав понад 21-річний службовий шлях солдатом строкової служби. У 1997 р. закінчив окремий факультет внутрішніх військ МВС Академії прикордонних військ України. Понад 10 років командував стрілецьким батальйоном Криворізької окремої спеціальної моторизованої бригади міліції Центрального територіального командування ВВ МВС. Під час подій Революції гідності, у грудні 2013 р. — лютому 2014 р., виконував завдання з охорони громадського порядку на вулицях столиці. А потім почалася «неоголошена війна», на якій комбат, очолюючи підлеглих, перебував із червня 2014 р., зустрівши у районі АТО 10 липня своє 38-річчя. 23 липня під час боїв за визволення Лисичанська, намагаючись вивезти з-під обстрілу терористів поранених бійців НГУ та ЗСУ, серед яких був і його командир, полковник Олександр Радієвський, Павло Леонідович дістав смертельне поранення в голову… Наказом командувача Національної гвардії України підполковнику Сніцару присвоєно військове звання полковника (посмертно), він зарахований навічно до списку особового складу управління стрілецького батальйону Криворізької окремої бригади охорони громадського порядку НГУ. У травні 2015 р. у Кіровограді, біля входу до військового містечка підрозділу, яким командував Павло, було урочисто відкрито меморіальну дошку на його честь, а поблизу м. Сєвєродонецьк — пам'ятник на місці загибелі генерал-майора О. Радієвського, полковника П. Сніцара та солдата І. Коцяра.