Аганін Микола Володимирович (Матрос)
18 травня 1961 – 29 липня 2022
Старший солдат
Біографія
Микола Володимирович Аганін народився 18 травня 1961 року у селі Порохня Новоазовського (нині – Кальміуського) району Донецької області УРСР СРСР, у звичайній працьовитій родині. Навчався в Челюскінській середній школі, 1977 року закінчив професійно-технічне училище №52 міста Жданова (нині – Маріуполь), де здобув професію електрогазозварювальника. З 1980-го по 1983 роки проходив строкову військову службу у Військово-Морському флоті СРСР.
Більшість свого життя Микола Володимирович прожив у селі Козацькому (нині – Новоазовської міської громади Кальміуського району) Донецької області. Роботи ніколи не боявся, його завжди приваблювали робітничі професії. Працював трактористом і слюсарем у колгоспі, в останні передвоєнні роки займався ремонтом автомобілів, а також фермерством, виховав трьох дітей.
Із початком бойових дій на Донеччині рідне село Миколи Аганіна опинилося під окупацією Росії. 2015 року він із родиною вимушено переїхав до Маріуполя. На новому місці деякий час працював слюсарем у трамвайно-тролейбусному депо. Проте він не міг спокійно спостерігати за свавіллям ворога на рідній землі.
Наприкінці 2016 року, попри поважний вік, Микола Володимирович був прийнятий на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України і до 2020-го служив у 54-й окремій механізованій бригаді на посаді командира інженерно-саперного відділення. Про службу і те, що довелося пережити на фронті, Микола Володимирович рідним не розповідав – обмежувався лише байками про смішне та курйозне… 2017 року був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», також мав низку відомчих відзнак: почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, почесну відзнаку 54-ї окремої механізованої бригади «Хрест 54 ОМБр», медаль «За розмінування».
Улюбленим його хобі була рибалка. Причому улов не був для нього у пріоритеті, головне – побути наодинці, посидіти на природі, відволіктись від життєвих турбот. Однією з мрій, яку Микола Аганін хотів втілити після війни, було придбати невеличкий будиночок – але обов’язково щоб він був біля якоїсь річки…
Військова служба
Старший солдат, Старший кулеметникОкремий загін спеціального призначення «Азов» НГУЗа словами рідних, із початком повномасштабного російського вторгнення Миколі Володимировичу зателефонував представник Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України і запропонував приєднатися до їхнього підрозділу. https://svoi.city/articles/350740/istoriya-zagiblogo-u-olenivci-mikoli-matrosa-aganina Він на той час уже досягнув «непризовного» 60-річного віку, проте вирішив стати на захист Маріуполя і незабаром обійняв у «Азові» посаду старшого кулеметника.
Згодом він, як і більшість захисників Маріуполя, опинився на території металургійного комбінату «Азовсталь», де щодня тривали запеклі бої. Під час рідких дзвінків із обложеного заводу він утішав рідних і казав, що у нього все добре…
Після боїв за Маріуполь і героїчної оборони «Азовсталі» 20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей Микола Володимирович вийшов з побратимами з «Азовсталі» та потрапив у так званий «полон за домовленістю». Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 в окупованому селищі Молодіжному, що неподалік колишнього адміністративного центру селищної ради Оленівки колишнього Волноваського (нині – Кальміуського) району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в’язницю. Звідти «Матрос» телефонував двічі (декому з українських воїнів вдалося пронести у неволю телефони), під час останньої розмови, приблизно за тиждень до загибелі, він натякнув, що незабаром повернеться, бо його обіцяють обміняти.
- Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня
- Артьоменко Станіслав (Схід)
- Бабенко Олександр (Крід, Мікаіл)
- Бабич Микола (Бабич)
- Баєв Денис
- Баіс Ярослав (Август)
- Барановський Микола (Адам)
- Барнінець Григорій (Шуберт)
- Бартош Єгор (Ехо)
- Береза Андрій (Вей)
- Білий Владислав (Хоуп)
- Боздуган Андрій (Гарет)
- Букарьов Дмитро (Білотур)
- Власішин Володимир (Американець)
- Волков Владислав (Пасха)
- Гамаюнов Ігор (Лофт, Іванич)
- Гвоздинський Володимир (Мінфін)
- Геріх Владислав
- Горбатий Євгеній (Дуче)
- Гринько Олександр (Гриня)
- Гришкевич Богдан (Космос)
- Гук Петро (Кучерявий)
- Денисов Анатолій (Джокер)
- Дмитрук Олексій (Кіпіш)
- Зінчук Віталій (Радій)
- Зусін Сергій (Рассел)
- Іванюшенко Дмитро
- Істратов Костянтин (Гранит)
- Карась Микола (Карась Юша)
- Карнович Сергій (Нур)
- Кісілішин Олексій (Лев)
- Коняєв Андрій (Джонс)
- Круковський Дмитро (Електрик)
- Литвин Віталій (Кадет)
- Лобов Олег (Лис)
- Новиков Олексій (Студент)
- Отрок Ярослав (Фірст)
- Павліченко Сергій (Броня)
- Парфьонов Денис (Море)
- Пашнюк-Пашнєв Євгеній (Жим, Таврид, Фітіль)
- Пелехатий Микола (Васильович)
- Петренко Сергій (Башня)
- Прокопенко Ігор (Гантеля)
- Раковський Сергій (Ясон)
- Сердешний Артем (Брайн)
- Солонський Владислав (Осип)
- Тіщенко Дмитро
- Хаванських Сергій (Ковбой)
- Холодняк Ігор (Батя)
- Хомовський Богдан (Danger)
- Цечоєв Олександр (Смок)
- Шевелєв Віктор
- Шеломієнко Владислав (Сенсей)
Артьоменко Станіслав Олександрович (Схід)13 квітня 1997 – 29 липня 2022Бабенко Олександр Володимирович (Крід, Мікаіл)23 червня 2001 – 29 липня 2022Бабич Микола Миколайович (Бабич)12 серпня 1991 – 29 липня 2022Баєв Денис Андрійович25 березня 1998 – 28 липня 2022Баіс Ярослав Фарідович (Август)8 серпня 1995 – 29 липня 2022Барановський Микола Володимирович (Адам)27 березня 1995 – 29 липня 2022Барнінець Григорій Володимирович (Шуберт)23 січня 1987 – 29 липня 2022Бартош Єгор Тимофійович (Ехо)22 липня 1989 – 29 липня 2022Береза Андрій Олександрович (Вей)5 червня 1999 – 29 липня 2022Білий Владислав Сергійович (Хоуп)5 серпня 1993 – 29 липня 2022Боздуган Андрій Юрійович (Гарет)22 вересня 1994 – 29 липня 2022Букарьов Дмитро Євгенович (Білотур)19 квітня 1971 – 29 липня 2022Власішин Володимир Русланович (Американець)13 червня 1993 – 29 липня 2022Волков Владислав Олександрович (Пасха)19 квітня 1995 – 29 липня 2022Гамаюнов Ігор Іванович (Лофт, Іванич)20 червня 1992 – 29 липня 2022Гвоздинський Володимир Миколайович (Мінфін)3 жовтня 1998 – 29 липня 2022Геріх Владислав Станіславович19 серпня 1997 – 29 липня 2022Горбатий Євгеній Сергійович (Дуче)10 червня 1993 – 29 липня 2022Гринько Олександр Іванович (Гриня)23 листопада 1982 – 29 липня 2022Гришкевич Богдан Євгенович (Космос)6 липня 1993 – 29 липня 2022Гук Петро Богданович (Кучерявий)9 липня 1973 – 29 липня 2022Денисов Анатолій Вікторович (Джокер)20 липня 1975 – 29 липня 2022Дмитрук Олексій Вячеславович (Кіпіш)7 квітня 1991 – 29 липня 2022Зінчук Віталій Олександрович (Радій)19 листопада 1996 – 29 липня 2022Зусін Сергій Михайлович (Рассел)30 січня 1981 – 29 липня 2022Іванюшенко Дмитро Володимирович18 червня 1988 – 29 липня 2022Істратов Костянтин Анатолійович (Гранит)25 квітня 1988 – 29 липня 2022Карась Микола Олександрович (Карась Юша)13 грудня 1985 – 29 липня 2022Карнович Сергій Анатолійович (Нур)12 квітня 1960 – 29 липня 2022Кісілішин Олексій Олександрович (Лев)25 липня 1996 – 29 липня 2022Коняєв Андрій Леонідович (Джонс)10 жовтня 1992 – 29 липня 2022Круковський Дмитро Олександрович (Електрик)20 травня 1984 – 29 липня 2022Литвин Віталій Анатолійович (Кадет)5 червня 1998 – 29 липня 2022Лобов Олег Валерійович (Лис)9 липня 1991 – 29 липня 2022Новиков Олексій Дмитрович (Студент)26 квітня 1996 – 29 липня 2022Отрок Ярослав Анатолійович (Фірст)15 лютого 2001 – 29 липня 2022Павліченко Сергій Миколайович (Броня)3 вересня 1987 – 29 липня 2022Парфьонов Денис Анатолійович (Море)4 травня 1995 – 29 липня 2022Пашнюк-Пашнєв Євгеній Сергійович (Жим, Таврид, Фітіль)3 березня 1993 – 29 липня 2022Пелехатий Микола Васильович (Васильович)20 жовтня 1960 – 29 липня 2022Петренко Сергій Сергійович (Башня)27 серпня 1996 – 29 липня 2022Прокопенко Ігор Ігорович (Гантеля)10 вересня 2000 – 29 липня 2022Раковський Сергій Валерійович (Ясон)17 липня 1986 – 29 липня 2022Сердешний Артем Миколайович (Брайн)24 липня 2001 – 29 липня 2022Солонський Владислав Володимирович (Осип)17 квітня 1975 – 29 липня 2022Тіщенко Дмитро Павлович17 вересня 2002 – 29 липня 2022Хаванських Сергій Ігорович (Ковбой)11 вересня 1984 – 29 липня 2022Холодняк Ігор Анатолійович (Батя)8 грудня 1975 – 29 липня 2022Хомовський Богдан Юрійович (Danger)26 березня 1996 – 29 липня 2022Цечоєв Олександр Магометович (Смок)10 квітня 1993 – 29 липня 2022Шевелєв Віктор Миколайович16 вересня 1966 – 29 липня 2022Шеломієнко Владислав Юрійович (Сенсей)5 травня 1960 – 29 липня 2022У ніч на 29 липня 2022 року прийняв мученицьку смерть у полоні внаслідок масового вбивства військовополонених, влаштованого окупантами у колонії в Оленівці. Один із чотирьох найстарших за віком (61 рік) серед загиблих під час цього терористичного акту.
Протягом довгих 10 місяців тривали репатріація тіла та його ідентифікація, після чого старшого солдата Аганіна було поховано з військовими почестями на Алеї Слави столичного Берковецького кладовища. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (2023, посмертно).
У Миколи Володимировича залишились дружина, троє дітей та шість онуків.
Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Публікації
- Старший солдат Микола Аганін (позивний Матрос) загинув у ніч на 29 липня 2022 р. у с-щі Оленівка Донецької області. Російські військові стратили його разом з іншими побратимами в колонії, підірвавши один із бараків. Захиснику був 61 рік. Микола народився у с. Порохня Донецької області. Здобув фах електрогазозварника. Разом із дружиною виховував трьох дітей. Радів онукам — шістьом хлопцям. У 2015 р., після окупації рідного села, родина переїхала до Маріуполя. «Батько був щирою, неконфліктною людиною, гарним співрозмовником, чуйним і люблячим чоловіком, батьком і дідусем. Захоплювався риболовлею», — розповідає донька Марина. У 2016 р. чоловік потайки від рідних уклав контракт зі Збройними силами України. Пішов служити у 54-ту окрему механізовану бригаду. «Я йду, щоб моїм дітям та онукам не довелося дізнатися, що таке війна», — говорив Микола. А з перших днів повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до «Азову». Був старшим кулеметником. Разом із побратимами боронив Маріуполь. У травні 2022 р. за наказом вийшов у полон. «Востаннє ми розмовляли 13 липня 2022 р. Тато натякнув, що скоро повернеться, мовляв, його обіцяють обміняти. Ми навіть уявити не могли, що може статися таке жорстоке вбивство військовополонених», — додала донька. Микола Аганін нагороджений медаллю «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, почесною відзнакою 54-ї окремої механізованої бригади «Хрест 54-ї ОМБР», медаллю «За розмінування» та посмертно — орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали захисника на Алеї Слави Берковецького кладовища у Києві. Вдома на Миколу чекали дружина, троє дітей і шестеро онуків.Платформа пам'яті 'Меморіал'
