Шеломієнко Владислав Юрійович (Сенсей)

62-річний молодший сержант Владислав Шеломієнко (позивний Сенсей) загинув у ніч на 29 липня 2022 р. у полоні, перебуваючи в Оленівській колонії на Донеччині. Російські військові влаштували тієї ночі теракт та вбили десятки українських бійців. Владислав народився у м. Потсдам (Німеччина) у родині військовослужбовця. Із 1980 р. жив у Харкові. Там зустрів своє кохання та одружився. Понад усе любив танки та влаштувався танкістом-випробувачем на завод імені Малишева. Після скорочення став працювати далекобійником, але мріяв повернутися до танків. Це захоплення переросло в хобі — чоловік колекціонував усе, що пов'язане з танками. У 2014 р. вирішив більше часу присвячувати сім'ї, тому влаштувався на роботу на місцеву СТО. Внаслідок нещасного випадку — пожежі — дістав серйозні опіки, тоді йому порадили отримати інвалідність. Проте чоловік сказав: «Я не інвалід, я ще покажу на що здатний!», і вирішив піти на військову службу. Згодом став бійцем батальйону «Азов» та здійснив мрію — повернувся до улюблених танків у ремонтній роті на базі «Азову» в Урзуфі. Під час повномасштабної війни Владислав обіймав посаду водія-моториста та з 24 лютого 2022 р. разом із побратимами обороняв Маріуполь і завод «Азовсталь». Навесні після запеклих боїв потрапив до російського полону, звідки вже не повернувся. Востаннє захисник вийшов на зв'язок із рідними 18 травня, сказав: «У мене все добре, скоро повернусь». За період служби військовий неодноразово був відзначений нагородами, зокрема медалями «Захиснику Маріуполя», «За участь в антитерористичній операції», «За доблесну службу». Та вже посмертно — орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Сенсей був оптимістом, навіть коли розумів, що шансів мало. Татко багато чого міг зробити такого, що навіть в голові не можна було уявити. Напередодні виходу з «Азовсталі» у полон для збереження життя батько попросив створити шеврон «Кіборг — захисник Маріуполя». Він вірив: як вийде з полону, то зможе подарувати його хлопцям на згадку про той особливий шлях в їхньому житті. Коли я спитала, яка кількість, він сказав: «Нас багато. Часу вистачить на партію». І тільки коли я отримала два збіги ДНК, зрозуміла, яким має бути шеврон. То є сталевий кіборг зі щитом «Азову». Тільки напис змінила, бо він, на мій погляд, потужніший. Батько отримав свій шеврон, але вже на похованні. Я поклала йому на труну. Зараз дарую їх від його імені тим, хто був на «Азовсталі» в ті страшні дні», — розповіла Тетяна Полторак, донька героя. У травні 2023 р. Владислава поховали на Алеї Слави кладовища № 18 у Харкові. У нього залишилися дружина Людмила, доньки Тетяна та Ольга, син Андрій, чотири онучки та правнук.