Матвієнко Микола Миколайович ("Дядя Коля")

Матвієнко Микола Миколайович

Дата та місце народження: 29 листопада 1975 р., смт. Клавдієво-Тарасове, Київська область.

Дата та місце загибелі: 28 серпня 2014 р., смт. Комісарівка, Перевальський район, Луганська область.

Звання: Молодший сержант резерву.

Посада: Старший стрілець-навідник.

Підрозділ: Батальйон оперативного призначення ім. Героя України генерала Сергія Кульчицького.

Обставини загибелі: Загинув 28 серпня 2014 р., коли зведена група військовослужбовців Національної гвардії та Збройних сил України на двох бронетранспортерах ЗСУ, що вирушила на допомогу силам АТО, потрапила у ворожу засідку у районі селища Комісарівки. У запеклому бою разом із Миколою загинули солдат резерву Олег Дога та солдат резерву Андрій Тищенко, із понад 20 поранених гвардійців того ж дня помер старший солдат резерву Олексій Курмашев, 3 вересня у харківському військовому госпіталі помер прапорщик резерву Федір Ухарський.

Сімейний стан: Залишились батьки та наречена.

Місце поховання: смт. Бородянка, Київська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

від однополчанина,
Андрія Кобзаря ("Нестора")

Після проходження строкової військової служби у Збройних силах України Микола Миколайович деякий час працював у органах внутрішніх справ на посаді помічника дільничного інспектора міліції. Кар’єра правоохоронця у нього «не склалася» через конфлікт із керівництвом, але він зберіг добрі стосунки з колишніми колегами, яким він запам’ятався як принципова й порядна людина. Працював в одній з охоронних фірм, після Революції Гідності уклав контракт про проходження служби в військовому резерві НГУ. Опанувавши автоматичний станковий гранатомет АГС-17, став одним із найкращих стрільців із цієї грізної зброї, здатним вражати ціль «на око», першою ж короткою чергою. Завдяки цьому особливому «таланту», боєць із позивним «Дядя Коля» відзначився, мужньо відбиваючи атаки сепаратистів на блокпости під Слов’янськом та Дебальцевим - одного разу він розгромив цілий ворожий підрозділ, знищивши колону з кількох автомобілів. Побратими пригадують, що Микола Миколайович мав чи не найкращі в підрозділі шолом, бронежилет та інше спорядження, яке для нього придбали земляки – все це після його загибелі «розмародеріли» «ополченці», а заодно познущалися, зірвавши з мертвого гвардійця одяг… «Він був патріот, скромна людина, яка неухильно прагнула справедливості», – говорили про нього люди під час поховання на батьківщині, де в нього залишилися старенькі батьки та наречена, з якою вони планували одружитися після його повернення зі Сходу…