Logo site

Антонов Вадим Віталійович (Самольот, Літачок)

24 липня 1976 – 10 серпня 2014
Житомирська обл. – Донецька обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
СолдатСолдат
Орден «За мужність» III ступеняОрден «За мужність» III ступеня

    • Біографія

      Закінчив Житомирський державний технологічний університет, здобувши кваліфікацію інженера-механіка. Брав активну участь у подіях Революції гідності у складі «Михайлівської» сотні самооборони Євромайдану. Із початком «неоголошеної війни» на Сході України займався організацією волонтерської допомоги бійцям АТО, а згодом уклав контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України, отримавши у лавах батальйону «Донбас» особистий позивний «Самольот» (через те, що був однофамільцем відомого авіаконструктора). Однополчани згадували: «Щоразу він був у штурмовій групі — серед тих, хто йшов попереду, безпосередньо під кулі. Це був хлопець, якого командирам навіть доводилося стримувати… Він, можна сказати, біг визволяти нашу землю, він поспішав це робити. Він ще на Майдані довів, що є патріотом, а потім прийшов у батальйон «Донбас» добровольцем. Був дуже веселий, життєрадісний, так любив жити…»

    • Військова служба

      Солдат, Стрілець
      Батальйон територіальної оборони Донецької області «Донбас»
      Загинув 10 серпня 2014 р. у бою проти диверсійно-розвідувальної групи поблизу м. Іловайськ Донецької області.

    • Місце поховання

      м. Житомир, Смолянське військове кладовище

    • Фото і відео

    • Україна пам'ятає

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      • Сьогодні в Україні чорний день… В домівках у героїв ллються сльози, Та повернути їх ніхто не в змозі – Сьогодні в Україні чорний день. Помолимось усі за їхні душі. Поставимо в церквах за них свічки; Чоловіки, батьки, сини та друзі За рідну землю в небі полягли. А завтра буде помста по заслузі! За кожну краплю материнської сльози, За дикий біль, що розриває душу, За кожну цятку української землі… Дорош Н. В
        Від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки
      • Від бойових побратимів зі штурмової групи батальйону «Донбас»

    • Публікації

      • Вадим Антонов закінчив Житомирський державний технологічний університет, здобувши кваліфікацію інженера-механіка. Брав активну участь у подіях Революції Гідності. Із початком неоголошеної війни на сході України займався організацією волонтерської допомоги бійцям АТО, а згодом уклав контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України. Позивний — Літак. Тому що Антонов.  Зник безвісти після бою з ворожою розвідувально-диверсійною групою вранці 10 серпня 2014 року поблизу м. Іловайська Донецької області. Кілька спроб знайти його виявилися безуспішними. За слідами, залишеними на місці бою, однополчани зрозуміли, що Вадима, тяжкопораненого, вороги взяли в полон. У жовтні 2014 року пошукова група місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»), до складу якої належать волонтери всеукраїнської громадської організації «Союз «Народна пам’ять»» та представники Національного військово-історичного музею України, виявила тіло Вадима у безіменному похованні біля іловайського кладовища й доправила його до Запоріжжя.  Валерій Лавренов, однополчанин, згадує: «Вадим був надзвичайно світлою людиною. Спілкування з донькою окрилювало його. Завжди був попереду. Коли він з групою пішов прикривати снайпера, то, напевно, вже передчував біду. Ми потрапили в засідку, і саме він узяв на себе перший удар. Після того всі бійці групи підтримали побратима – вступили в бій. Ми винесли пораненого снайпера, але Вадима забрати не змогли. Поверталися двічі, перетягли його до залізобетонного паркану. Потім у нас не було шансів його витягти. Щирий  був, а такі гинуть першими. Вони пішли, тому що кращі, а ми ще не доросли до них. . . » Після встановлення особи за тестами ДНК 7 лютого 2015 року воїна поховали з військовими почестями в Житомирі на Смолянському військовому кладовищі № 2. Залишилися батьки, сестра, малолітня донька. Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 3 грудня 2015 року на фасаді Житомирської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 20 було урочисто відкрито меморіальні дошки на честь загиблих випускників, учасника АТО Вадима Антонова та воїна-афганця Валерія Лук’яненка. 
        Книга пам'яті органів системи МВС