|
Обставини загибелі: Загинув поблизу Слов'янська в районі проведення АТО.
Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ (16 "жовтий") Національної гвардії України, який після розвантаження харчових продуктів та проведення ротації
особового складу на п'ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий.
Катастрофа, спричинена пострілом із переносного зенітного ракетного комплексу, забрала життя шістьох військовослужбовців НГУ:
генерал-майора Сергія Кульчицького,
полковника Сергія Бульдовича,
майора Віталія Куриловича,
капітана Сергія Кравченка, прапорщиків
Валентина Білошкурського і
Віктора Ліпського, та шістьох працівників спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області:
старших лейтенантів міліції Петра Безпалька і
Василя Семанюка,
старшого прапорщика міліції Володимира Шарабуряка,
прапорщика міліції Володимира Лисенчука,
старшини міліції Петра Остап’юка,
старшого сержанта міліції Віктора Яков’яка. Дивом уціліти судилося лише одному із членів екіпажу – другому пілоту капітану Олександру Макеєнку,
який дістав тяжкі травми.
Військова операція: Звільнення Слов'янська.
Сімейний стан: Залишились мати та брат.
Місце поховання: м. Івано-Франківськ, меморіальне кладовище у центрі міста (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 7, місце 8. 
Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної
цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу", нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно).
Нагороджений медаллю ВГО "Країна" "За визволення Слов'янська" (посмертно).
 |
 |
 |
| Пам'ятаємо...Любимо...Сумуємо... |
від Марини Квитки | 
1994 р. закінчив Івано-Франківське СПТУ №15 (за спеціальністю "Водій-автослюсар"). З 1 грудня 1994 р. по 18 червня 1996 р. проходив строкову
військову службу у лавах Збройних Сил України. З лютого 1998 р. проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера батальйону
патрульно-постової служби міліції Івано-Франківського міського управління УМВС України в Івано-Франківській області, у листопаді того ж року
обійняв посаду міліціонера окремої роти міліції швидкого реагування "Беркут" УМВС України в Івано-Франківській області, з квітня 2008-го -
командир відділення окремої роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України в Івано-Франківській області, з вересня 2009 р. -
інспектор патрульної служби роти патрульної служби Івано-Франківського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області,
з квітня 2010 р. - міліціонер і командир відділення роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України в Івано-Франківській області
(з березня 2014 р. - спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській області). Протягом понад місяця брав участь у антитерористичній
операції на сході України.
За словами колишнього керівника івано-франківського "Беркуту" Олександра Нідзельського, під час
скандально відомого масового сходження на вершину Говерла за участю Президента України Віктора Ющенка у липні 2005 р. саме Володимир Шарабуряк
став однією з жертв різкого погіршення погодних умов: "Працювати було дуже важко, він проводив президента до вертольота. В нього була
радіостанція, й туди поцілила блискавка. В той момент йому практично відняло ліву руку, та, незважаючи на це, він до кінця виконав свій обов’язок. Після того йому стало погано, та він зумів
спуститися донизу. Ця витримка, мужність, самовладання вражають... Володю ми все одружити хотіли. Ми часто жартували, щоб уже на весіллі
погуляли. Але він був своєрідною людиною...".
Ольга Шарабуряк, мати Володимира: «Ми сьогодні зібрались тут на цьому подвір’ї, як 24 роки тому
я стояла тут із своїм сином, який закінчив 9 класів, і навіть в страшному сні я не могла собі уявити, що прийду сюди сьогодні на таку страшну
подію. Я дякую всім, що ви сьогодні прийшли вшанувати мого сина, але найбільше я дякую вам хлопці, побратими сина. Це не просто хлопці, це
герої. Вони вже три рази були там, в тому пеклі. Це вони привезли тіло, кісточки мого сина, щоб я могла прийти поклонитися на його могилу.
Це вони три дні стояли під вогнем і не давали підступитися тим нелюдам до тіл своїх побратимів. А сьогодні я дякую вам, діти. Знайте, в мене
було два сини, а тепер ви всі мої сини. Я хочу вам, діти, сказати, йдіть гордо з піднятою головою в життя і пам’ятайте, що ми українці і ніяка
нечисть нас не здолає. Перемога буде за нами...»
У жовтні 2014 р. на честь Володимира Шарабуряка було урочисто відкрито меморіальну дошку в
селі Лиса Підгаєцького району Тернопольщини, звідки походять його батьки. 27 лютого 2015 р. на фасаді загальноосвітньої школи №19 урочисто
відкрито меморіальну дошку, встановлену відповідно до затвердженої міською радою програми «Івано-Франківськ – місто героїв».
14 листопада 2014 р. на Донеччині, поблизу Слов’янська було урочисто відкрито і освячено перший
меморіал жертвам «неоголошеної війни» на сході Україні – пам’ятний хрест, встановлений на місці, де близько 12.30 29 травня впав збитий
бойовиками-сепаратистами вертоліт Мі-8МТ Національної гвардії із бортовим номером «16», який повертався з блокпосту № 5 у районі гори Карачун.
В Івано-Франківську відкрили дві пам’ятні дошки загиблим в АТО |
