|
Обставини загибелі: Загинув поблизу Слов'янська в районі проведення АТО.
Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ (16 "жовтий") Національної гвардії України, який після розвантаження харчових продуктів та проведення ротації
особового складу на п'ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий.
Катастрофа, спричинена пострілом із переносного зенітного ракетного комплексу, забрала життя шістьох військовослужбовців НГУ:
генерал-майора Сергія Кульчицького,
полковника Сергія Бульдовича,
майора Віталія Куриловича,
капітана Сергія Кравченка, прапорщиків
Валентина Білошкурського і
Віктора Ліпського, та шістьох працівників спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області:
старших лейтенантів міліції Петра Безпалька і
Василя Семанюка,
старшого прапорщика міліції Володимира Шарабуряка,
прапорщика міліції Володимира Лисенчука,
старшини міліції Петра Остап’юка,
старшого сержанта міліції Віктора Яков’яка. Дивом уціліти судилося лише одному із членів екіпажу – другому пілоту капітану Олександру Макеєнку,
який дістав тяжкі травми.
Військова операція: Звільнення Слов'янська.
Сімейний стан: Залишились батьки-пенсіонери, четверо братів та сестер, наречена.
Місце поховання: с. Голосків, Коломийський район, Івано-Франківська область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 7, місце 9. 
Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної
цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу", нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно).
Нагороджений медаллю ВГО "Країна" "За визволення Слов'янська" (посмертно). 
Виріс у багатодітній сільській родині (був у ній четвертим з п’яти дітей, один із старших братів Віктора - працівник міліції). 2006 р.
закінчив Івано-Франківський професійний будівельний ліцей (за спеціальністю "Столяр будівельний; паркетник"), потому працював охоронцем.
З квітня 2007-го до квітня 2008 р. проходив строкову військову службу на посаді стрільця столичної окремої конвойної бригади внутрішніх військ
МВС України (в/ч 3066), з 26 травня 2009 р. проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера роти міліції особливого
призначення "Беркут" УМВС України в Івано-Франківській області (з березня 2014 р. - спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській
області). Під час подій Революції Гідності, взимку 2013 - 2014 рр. виконував завдання з охорони громадського порядку на вулицях столиці.
Протягом понад місяця брав участь у антитерористичній операції на сході України.
Захоплювався легкою атлетикою, був енергійним, чесним, принциповим, чуйним: сприймав чуже горе, як своє, у будь-якій ситуації швидко знаходив
спільну мову з людьми. Збирався створити свою родину, його наречена досі не може змиритися з тим, що його немає…
14 листопада 2014 р. на Донеччині, поблизу Слов’янська було урочисто відкрито і освячено перший
меморіал жертвам «неоголошеної війни» на сході Україні – пам’ятний хрест, встановлений на місці, де близько 12.30 29 травня впав збитий
бойовиками-сепаратистами вертоліт Мі-8МТ Національної гвардії із бортовим номером «16», який повертався з блокпосту № 5 у районі гори Карачун.
На Прикарпатті відкрили меморіальну дошку та капличку загиблому в АТО правоохоронцю. |
