Птіцин Віталій Ігорович

Птіцин Віталій Ігорович

Дата та місце народження: 23 листопада 1980 р., смт Марківка, Луганська область.

Дата та місце загибелі: 6 серпня 2014 р., смт Єсаулівка, Антрацитівський район, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Курсант.

Підрозділ: Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів ДПСУ.

Обставини загибелі: Загинув 6 серпня 2014 р. під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Під час прориву колона потрапила під обстріл в районі смт Єсаулівка, Антрацитівський район, Луганська область. Разом з Віталієм під час прориву також загинули: капітан С. Лифар, старший прапорщик І. Присяжнюк, старший прапорщик В. Діхтієвський, старший матрос Є. Колісниченко, солдат М. Антипов, сержант О. Кислицький, солдат В. Кумановський, солдат С. Бойко та солдат О. Заєць.

Був тимчасово похований у братській могилі у полі у 3-х кілометрах на південний-захід від смт Єсаулівка Антрацитівського району Луганської області. 23 листопада 2014 р. ексгумований пошуковцями Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") та привезений до м. Дніпропетровська. Разом з Віталієм було ексгумовано ще 6-х бійців (за експертизою ДНК впізнані - І.В. Присяжнюк та В.А. Кумановський, решта загиблих поховані на Кушугумському кладовищі (м. Запоріжжя): №№ 4457, 4460, 4461, 4477. Впізнаний за тестами ДНК.

Військова операція: Бої за Довжанський.

Місце поховання: смт Марківка, Луганська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 622/2015 від 3 листопада 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).