Щербань Богдан Олексійович

36-річний спецпризначенець вінницького КОРДу Богдан Щербань загинув у травні під час ракетного обстрілу російської армії в Запорізькій області. З березня він виконував бойові завдання разом з колегами. Учасник АТО захищав правопорядок на Донеччині та Луганщині. Спортсмен, завжди життєрадісний та витривалий, хороший друг. Таким згадують Богдана колеги-поліцейські. Народився Богдан у Вінниці. Після закінчення школи навчався у Вінницькому державному педагогічному університеті на вчителя фізкультури. Після завершення навчання деякий час працював охоронником банку та посилено займався спортом. Тренування й спортивна майстерність допомогли юнакові з обранням майбутньої професії. У 2010 році він розпочав службу в спецпідрозділі міліції. «Я дружина найкращого чоловіка у світі – Щербаня Богдана. Ми познайомились з ним у 2016 році, коли він служив у батальйоні поліції особливого призначення. Богдан був моєю кам'яною стіною, за якою я завжди почувала себе у безпеці», - ділиться спогадами про чоловіка дружина Юлія. З того часу ми не розлучались та невдовзі одружились. Завжди спокійний, турботливий чоловік та батько. Дуже любив сина й доньку. Діти з нетерпінням очікували його з роботи. Жодна гра не проходила без нього. Коли він був удома, ми завжди усе робили разом. Добрий, щирий, мав дуже багато друзів та був «душею» компанії. Я не знаю жодної людини, у якої було б стільки друзів». У КОРДі боєць обіймав посаду старшого інспектора з особливих доручень. Богдан дуже любив спорт, особливо футбол. Майстерно володів прийомами рукопашного бою та влучно стріляв. «З Богданом ми познайомилися ще у 2011 році, відтоді й зав'язалась наша дружба. Обожнював спорт, життєрадісний та цілеспрямований», - розповідає про спецпризначенця його колега Євгеній. – «Він ніколи не казав «Ні», натомість «Так! Зробимо! Не переживай». Навіть у важкі часи Богдан завжди знав, як підтримати побратимів. Коли він був у команді противника під час гри, ми розуміли, що програємо. Богдан у футболі був професіоналом, усі бійці спецпідрозділу дружили з ним. Надійний товариш, на завданнях завжди йшов попереду. Ніколи ні на що не жалівся. Був дуже позитивним хлопцем». Дружина Юлія розповідає, що її чоловік умів вміло поєднувати роботу та сім'ю. До його служби у бойовому спецпідрозділі жінка ставилась із розумінням. «З ним було легко. Сильний, сміливий і дуже добрий, - каже Юлія. - Ми з чоловіком часто обговорювали наше майбутнє, яке мало настати після війни. Мріяли про поїздку з дітьми на море, іншу квартиру. Було багато у нас планів. Але вони уже не здійсняться. Я дуже люблю свого чоловіка». «Мій тато найкращий у світі! Я його люблю! Він мій Герой!», - каже про Богдана його синьоока донечка Еліна. Син Володимир дуже важко переживає втрату свого батька. Коли хлопчик дізнався, що можна записати відео у пам'ять про тата, то знайшов у собі сили та сказав: «Я дуже люблю свого батька. Він у мене найкращий. Коли я виросту, то хочу бути схожим на нього!». Богдан Щербань назавжди залишиться для сім'ї люблячим чоловіком та батьком. Для друзів, колег і побратимів – надійним товаришем, який ніколи не проходив осторонь повз чужу проблему чи біду. Таким він буде з нами, у нашій пам'яті завжди. За сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, рішучість і відвагу, відданість справі , бездоганне служіння українському народові Богдан Щербань нагороджений відзнакою «За участь в АТО», медаллю «10 років сумлінної служби». В березні 2022 за високий професіоналізм та відданість службі йому достроково присвоєно звання «майор поліції». Указом Президента України Богдан Щербань нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Нагороду отримали його батьки Олексій Михайлович і Надія Іванівна та сестра Оксана.