Дрогомирецький Василь Миколайович (Єнот)

Старший лейтенант поліції Василь Дрогомирецький, позивний Єнот, загинув 22 травня 2022 року біля села Вільноандріївка Запорізької області внаслідок ворожого ракетного удару по місцю дислокації його підрозділу. 8 травня офіцеру виповнилося 28 років. Василь народився в селі Боднарів Івано-Франківської області. Навчався у місцевій школі. У 2016 році закінчив факультет фізичної культури і спорту Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника. З дитинства цікавився спортом, під час навчання здобув КМС з пауерліфтингу. З 2015 року ніс службу в Управлінні патрульної поліції міста Івано-Франківська. У 2022-му продовжив службу в спецпідрозділі «КОРД» ГУНП в Закарпатській області. З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік став на захист Батьківщини у складі зведеного штурмового підрозділу Національної поліції України «Сафарі». Разом із побратимами захищав Київщину, Сумщину, Харківщину та Запоріжжя. За мужність і самовідданість дій, виявлених у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, за вірність присязі Василь Дрогомирецький був нагороджений бойовим орденом полку спеціального призначення «Сафарі» НПУ «За мужність» та посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Посмертно Василю присвоєно звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська» та «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади». Також нагороджено медаллю міського голови Івано-Франківська «За честь і звитяг»- медаллю міського голови Калуша «За оборону рідного краю» та медаллю від ГУНП в Закарпатській області «Доброволець». «Василь завжди знав, що ніколи не зможе обрати для себе звичайний, комфортний, одноманітний плин життя. Спортсмен за фахом, він завжди ставив перед собою нові цілі, вищі вимоги, робив виклики сам собі – у самовдосконаленні, розвитку, пізнанні. Про це завжди нагадувало і його татуювання, зміст якого найкраще відображав його життєву позицію – «Perfice te» (вдосконалюй себе). Для нових колег Василь став не лише хорошим другом, але й прикладом стійкості, підтримки, відваги. Саме в цьому був весь Василь – у відданості, самозреченні заради тих, хто навколо, у чесності перед самим собою. А ще – відповідальності та надзвичайно потужній підтримці. Його сильне плече, оптимізм, бадьорість не лише надихали, а й стимулювали бути стійким, сильним й обов'язково рухатись вперед. Василю назавжди залишиться 28 років, він завжди буде воїном, який в строю. У пам'яті рідних, друзів і побратимів він залишиться надійним другом, найдобрішим сином, хорошим чоловіком, найкращим батьком, людиною честі, порядності та доброти. Людиною, яка пронесла спорт через своє життя як спосіб вдосконалення себе», – написала його дружина Світлана. Поховали поліцейського на кладовищі у рідному селі. У Василя залишились батьки, дружина та син.

Дрогомирецький Василь Миколайович народився 8 травня 1994 р. у с. Боднарів Калуського району Івано-Франківської області. Був єдиним сином у сім'ї. Після закінчення Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, здобувши звання кандидата у майстри спорту з пауерліфтингу, у 2015 р. Василь проходить відбір до лав новоствореної патрульної поліції. І хоча життєві обставини склалися так, що на якийсь час Василь був змушений покинути службу, він знову повернувся до управління патрульної поліції Івано-Франківщини. Адже переконався в тому, що бути поліцейським — саме та робота, якою він хоче займатися. Постійне прагнення розвитку та пізнання чогось нового підштовхує Василя до нових викликів. Тому вже в січні 2022 р. він їде на Закарпаття і стає інспектором 1-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «Корпус оперативно-раптової дії» ГУНП у Закарпатській області. Для нових колег Василь став не лише хорошим другом, але й прикладом стійкості, підтримки, відваги. Саме тому 24 лютого 2022 р. без жодних вагань чи страху Василь став на захист свого народу, своєї України. Разом із побратимами він гідно захищав Київщину, Харківщину, Сумщину і, як згадують друзі, постійно був «на висоті». Його непохитність, внутрішня сила і вміння підбадьорити нерідко додавали сил, надії та впевненості в перемозі. Загинув Василь Дрогомирецький під час артилерійського обстрілу на Запорізькому напрямку. Дружина загиблого воїна Світлана Дрогомирецька, переживаючи біль утрати, згадує слова чоловіка: «Вибач, що тепер не поруч із тобою і нашим сином, але я б ніколи не зміг інакше — я маю боротися, я мушу воювати...». Світлана зізнається, що в цьому був увесь Василь — у відданості, у самозреченні заради тих, хто навколо, у чесності перед самим собою. А ще — у відповідальності та надзвичайно потужній підтримці. Його сильне плече, оптимізм, бадьорість не лише надихали дружину, а й стимулювали бути стійкою, сильною та обов’язково постійно рухатися вперед. «Для мене він назавжди залишиться доброю, щирою людиною, зразковим чоловіком, вірним другом, а ще — прекрасним батьком для нашого 5-річного сина. Василь завжди хотів бути найкращим прикладом для дитини, хотів, щоб син ним пишався», — зізнається Світлана. Василем Дрогомирецьким завжди будуть пишатися не лише рідні, але й сучасні та наступні покоління українців. Адже за волю народу, незалежність своєї держави Василь боровся до останньої краплі крові, так, як може боротися лише той, у кого любов до України не має меж. За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Дрогомирецького Василя Миколайовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).