Бабій Сергій Олегович

Бабій Сергій Олегович народився 4 березня 1991 р. у Молдові, у 14 років переїхав із батьками до України, у с. Зелена Дністровського району Чернівецької області. Єдиний син у сім'ї, хлопець зростав у турботі та любові і з дитинства мав загострене почуття справедливості. У 2014 р., після закінчення Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, Сергій розпочав службу в міліції охорони, паралельно навчаючись у Рівненському вищому професійному училищі при МВС. Три останні роки віддав службі у роті поліції особливого призначення ГУНП у Чернівецькій області. З перших днів початку російського вторгнення в Україну старший сержант поліції Сергій Бабій разом із колегами у складі зведеного полку спецпризначенців захищав територіальну цілісність нашої держави. Поліцейський щоденно залучався до виконання операцій зі звільнення, із зачищення територій та об’єктів критичної інфраструктури від ворога. Також він брав участь в деокупації Київської, Харківської, Сумської та Запорізької областей. Уночі 22 травня 2022 р. Сергій Бабій загинув під час ворожого ракетного обстрілу в Запорізькій області. Він та його колега з підрозділу дістали смертельні поранення, несумісні з життям. Про непоправну втрату чоловіка та батька розповідає Христина Бабій, дружина Сергія: «Він наче передчував свою загибель. Коли поїхав на війну, одразу був небагатослівний, проте останнім часом під час телефонних розмов постійно емоційно повторював, що дуже любить, цінує сім’ю, тому заради нас перебуває на передовій. Я переконана: наша донечка Вікторія недарма названа на честь перемоги, заради якої загинув Сергій. Він — наш переможець». «Я пишаюся своїм сином, який ціною власного життя виборював для України мир. Мені боляче, що він із загиблими побратимами не дожив до цього дня. Але завдяки своєму героїчному вчинку наблизив нас до перемоги. Він — наш Герой», — зазначає мати Сергія Тетяна Миколаївна Бабій. У колективі спецпризначенця згадують як мужнього бійця, професіонала своєї справи та людину, яка першою готова була прийти на допомогу іншим. Завжди позитивно налаштований, поліцейський запалював своїм ентузіазмом колег. Старший сержант поліції відзначився у підрозділі чудовою фізичною підготовкою, яка дала йому змогу бути витривалим під час виконання службових обов’язків та стати прикладом для наслідування. Колега, найкращий товариш та хрещений батько дітей загиблого Сергія Бабія — старший сержант поліції Сергій П’ятницький — ділиться спогадами про їхню дружбу зі шкільних років, яку зміцнило спільне захоплення – любов до ігрових видів спорту. Хлопці навчалися в одній школі, грали за одну футбольну команду, а пізніше їх поєднала робота у поліції. «У шкільні роки, коли ми грали у футбол, у наших батьків не було фінансової змоги купити обом кросівки для гри, тому ми з Сергієм накопичили, придбали одну пару взуття на двох та по черзі носили їх на гру. Мій товариш мав найкращі людські та чоловічі якості. Хоробрий, сумлінний, відповідальний, перфекціоніст, із чудовим почуттям гумору, дружній, самокритичний. Ми з Сергієм були дуже близькими та підтримували один одного навіть поза службою», — згадує Сергій П’ятницький. Як говорять рідні, Сергій без жодних вагань та сумнівів одразу погодився їхати на передову, щоб захищати територіальну цілісність нашої держави та боротися за мир в Україні. Про відчуття патріотизму і відданість Сергія своїй країні згадує тітка загиблого і староста с. Зелена Лариса Василівна Бабій: «Сильний і вольовий характер Сергія сформувався ще у дитинстві. Хлопець виховувався за принципом: «Сім’я та Батьківщина понад усе!». Він був успішним учнем, виступав за наше село та район на різних спортивних змаганнях, чемпіонатах. Життя його загартувало до стійкості та постійних випробувань. І складалося враження, що Сергій поспішав жити та все встигнути зробити. Як батько двох дітей він завжди будував плани щодо світлого майбутнього своєї сім’ї, піклувався і допомагав усім рідним».