Прудкий Олег Вікторович

Чемпіон України з боксу, майстер спорту міжнародного класу, спецпризначенець Олег Прудкий загинув 22 травня 2022 року під час несення служби. Під час обстрілу Олег отримав поранення несумісні з життям. Воїну було 30 років. Олег Прудкий народився в селі Тіньки на Черкащині. Там закінчив школу, пізніше навчався в навчально-науковому інституті фізичної культури, спорту і здоров'я Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Ще з дитинства хлопець активно почав займатись спортом. Улюбленим видом був бокс. Вже в 19 років Олег Прудкий став членом Національної збірної команди України з боксу. З 2013 року виступав за боксерську команду «Українські отамани». Тоді ж ставав чемпіоном України з боксу у легкій вазі. Олег перший в історії черкаського боксу здобув золото у ваговій категорії 60 кг. Після завершення боксерської кар'єри з 2016 року проходив службу в підрозділі КОРД Національної поліції України. Пройшов навчальний курс з прикладної стрільби для інструкторів патрульної поліції за програмою Всеукраїнської федерації стрілецьких видів спорту. У 2017 році здобув повну вищу юридичну освіту в Національній академії внутрішніх справ за спеціальністю «Право». А вже у 2018 році пройшов підвищення кваліфікації у Донецькому юридичному університеті МВС України. На момент повномасштабного російського вторгнення в Україну ніс службу на посаді старшого інспектора 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «КОРД» ГУНП в Черкаській області. І одразу ж почав виконувати спеціальні бойові завдання. Олег Прудкий 7 років прожив у шлюбі з коханою дружиною Мар'яною. В сім'ї народилося дві донечки. «Дякую, тобі Коханий, за ці найкращі роки життя!!! За відчуття впевненості і цілеспрямованості, за постійні позитивні емоції, за колосальну підтримку – адже, ми не тільки чоловік і дружина, а стали найкращими друзями і коханцями», – написала Мар'яна. Поховали воїна у рідному селі Тіньки. У Олега Прудкого залишились дружина і дві доньки.

Прудкий Олег Вікторович народився 11 вересня 1991 р. у с. Тіньки Чигиринського району Черкаської області. Із 1998 р. по 2009 р. навчався у сільській школі. Йому не було рівних на боксерських рингах дитячої юнацької спортивної школи у м. Чигирин. Швидкий, технічний, із потужним ударом Олег у 19 років став членом Національної збірної команди України з боксу. Його тренер розповів про те, що на тренування Олегу доводилось їздити із села до міста за 13 кілометрів. Зазвичай автобус зупинявся навпроти спортивної зали, а тренер, дивлячись у вікно, рахував, скільки учнів приїхало, і планував, яким буде тренування. «Одного разу був дощ, і автобус не приїхав. Я вишикував своїх чигиринських хлопців і почав проводити тренування. Згодом мені хтось говорить: «Володимировичу, дивіться, хто це біжить?». Дивлюсь, з боку села біжить хлопчина. Я його одразу впізнав — це був Олег Прудкий. Тоді я відповів: «Це біжить чемпіон», — згадує тренер. Олег мав величезну силу духу та прагнення до перемоги. Молодий спортсмен весь вільний час і всі сили приділяв спорту. Результат не змусив себе чекати — Олег став дворазовим чемпіоном України з боксу серед чоловіків, бронзовим призером Чемпіонату світу 2012 р. серед студентів у м. Баку (Азербайджан), призером багатьох міжнародних турнірів групи «А». У 2013 р. черкаський боксер отримав довгоочікуване звання майстра спорту України міжнародного класу з боксу. Водночас Олег працював спортсменом-інструктором штатної збірної команди України з боксу Державної служби молоді та спорту. Маючи великий практичний досвід у спорті, вирішує опанувати теоретичний його бік, вступивши до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, який закінчив у 2014 р. за напрямом «Фізичне виховання». Готовий тілом і розумом до підкорення нових спортивних вершин Олег бере участь у Всесвітній серії боксу — клубному чемпіонаті світу у відомій команді «Українські отамани». У 2015 р. непереможний боксер вступає до лав Національної поліції України. Цього ж року Олег одружується з коханою дівчиною Мар'яною. У люблячого подружжя народжуються дві донечки: Соломійка та Емілія. «Він був таким добрим, світлим, найкращим чоловіком, найкращим татом у світі», — розповідає дружина. «Олег для мене був взірцем того, як потрібно ставитися до дітей та дружини. Він був готовий завжди прийти на допомогу другу, напарнику, перехожому. Це не та людина, яка могла комусь відмовити», – розповідає про Олега його друг. «Дуже хочеться втілити мрію Олега. Він хотів організувати великий забіг, в якому б взяли участь колеги по службі, спортивній команді, діти та всі охочі. Йому б сподобалось», — не стримуючи емоцій, говорить подруга Тетяна. У червні 2016 р. молодий правоохоронець пройшов навчальний курс із прикладної стрільби для інструкторів патрульної поліції за програмою Всеукраїнської федерації стрілецьких видів спорту. У 2017 р. здобув повну вищу юридичну освіту в Національній академії внутрішніх справ за спеціальністю «Право». А вже у 2018 р. пройшов підвищення кваліфікації у Донецькому юридичному університеті МВС України за професійною програмою «Поліцейський патрульної поліції». Бажання вдосконалюватися і долати нові вершини приводить Олега до спеціального підрозділу поліції «КОРД». Із січня 2022 р. спецпризначенець продовжує службу на посаді старшого інспектора 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «КОРД» ГУНП у Черкаській області. З перших днів повномасштабної війни Олег Прудкий вступив до зведеного полку спеціального призначення Національної поліції України «Сафарі». Виконував завдання у Запорізькій області, захищаючи Україну від російських окупантів. 22 травня 2022 р. під час обстрілу позицій Олег Прудкий загинув. Залишилися дружина і дві доньки. Похований у с. Тіньки на Черкащині. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Прудкого Олега Вікторовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).